Фото: AFP
За рік війни на сході, за різними даними, з Луганської та Донецької областей виїхало від 800 тисяч до 1,5 млн осіб. Багатьом довелося переселитися на мирну територію України, але багато хто, в пошуках мирного життя, поїхав жити в інші країни. Вони в подробицях розповіли "Сегодня", як облаштовуються за кордоном, і з якими труднощами стикаються у новому житті.
Мільйонери мимоволі . "Я з чоловіком поїхала зі Стаханова Луганської області в Білорусь після того, як почалося бомбардування Луганська і Донецька. У нас в місті почалися перебої з водою та електропостачанням, перестали виплачувати зарплати, а потім почалися бойові дії. Ну а в Білорусі у чоловіка живуть родичі, – розповідає "Сегодня" 58-річна переселенка Валентина Лашук. – Тут ми вдвох влаштувалися на хорошу роботу. Ми працюємо на агрокомбінаті "Дзержинський", я працюю диспетчером, а чоловік – оброблювачем тари в забійному цеху. Раніше, в Стаханові, він був шахтарем. У Білорусі дуже добре до нас поставилися – дали кімнату в гуртожитку, допомогли на перших порах з продуктами, на підприємстві допомогли оформити й потрібні документи-дозволи на працевлаштування. Так само доброзичливо і душевно в Білорусі ставляться і до багатьох інших, хто був змушений рятуватися від війни". За даними білоруських властей, в їх країні зараз кілька тисяч переселенців з Донбасу, найбільше – в Гомельській, Мінській і Вітебській областях.
Зарплати, за словами Валентини, цілком стерпні: "У мене – близько 4,3 млн білоруських рублів (трохи більше 300$), а чоловік заробляє близько 6 млн рублів (близько 500 $)". Втім, за словами заступника генерального директора підприємства, Сергія Єрмака, у них є і робітники, які отримують близько $ 1 тис – але з великим досвідом роботи. Поки ж сім'я Лашук облаштовується на новому місці, і не намагається заглянути в майбутнє. Тому на питання, чи планує їх сім'я повертатися в рідні краї, Валентина відповідає після невеликої паузи. "Думаю, через рік-два. А там – як вийде...".
В Сибір . "Я ще влітку поїхала в Іркутськ з невеликого містечка в передмісті Донецька. Після здачі всіх аналізів на СНІД, сифіліс та туберкульоз, я влаштувалася на роботу менеджером, – розповіла нам донеччанка Марина Бєлова. Жителі міста ставляться добре. Правда, на роботі клієнти дуже часто запитують, чи не з України я – видав говір. Люди тут більш напористі і впевнені в собі, ніж у нас в Донецьку. Найбільшою несподіванкою для мене стала зустріч 8 березня в київському магазині з колегою з Донецька. Я, було, пройшла повз, а потім просто обнялися – він теж був в шоці... Виявилося, він у грудні приїхав як справжнісінький біженець, на транспорті, який надавала Росія для таких людей. Його розподілили в Іркутськ. Жив у таборі для біженців, а тепер знімає кімнату у бабусі. На роботу влаштувався касиром".
До цін в Росії жінка вже звикла, хоча зізнається – відразу було трохи страшно. "Хліб коштував 20-30 р. (близько 8 грн), 1 кг курятини – 150-165 р. (більше 60 грн). Пити в Росії – дуже дороге задоволення, пляшка коштує 300-400 р. (близько 100 грн), кілограм картоплі коштує приблизно 40 р (близько 10 грн). Але зарплати в середньому – близько 20 тис. рублів (у перерахунку на гривні – близько 8 тис.)"
У Польщі . Ще одна вимушена переселенка, 20-річна Ганна Шилова з Донецька нам сказала, що переїжджати не планувала, але довелося. Виїхала до Польщі. "Я після школи подала документи до польського вузу – якраз перед тим, як вдома почалися бойові дії. Власне, тому й до Польщі довелося виїхати раніше, ніж почалося навчання. Але я збираюся повернутися додому, адже поки я довчуся, життя обов'язково налагодиться".