Потрібно пам'ятати, що діти точно також постраждали від бойових дій, як і дорослі, і це не варто ігнорувати. У дітей можуть бути зовсім інші реакції, ніж у дорослих, у відповідь на психологічну травму після вимушеної зміни місця проживання, вибухів снарядів, втрати близьких. Про це журналісту каналу "Україна" розповіла сімейний дитячий психолог Наталя Подоляк.
"Дорослий, щоб дати стабілізацію дитини, повинен показати, що він сам стабільний, адже діти – це дзеркало дорослих. Щоб надати першу необхідну допомогу дитині, потрібно створити для дитини безпечні рамки. Сказати ви поруч, що з дитиною все добре. Важливо дитині сказати, що ви бачите, що вона переживає, ви бачите, що з нею щось відбувається, і ви готові завжди її вислухати", – говорить психолог.
Вона також зазначила, що є речі, які небажано говорити дитині, навіть якщо ви хочете її заспокоїти. Особливо не варто дарувати безпідставну надію.
"Не можна говорити, що завтра з нею все буде добре, щоб не переживала, адже це не важливо, що завтра все налагодиться. У цьому випадку ми знецінюємо почуття дитини", – зазначила Подоляк.
Вона рекомендує максимально, по можливості, відтворити той режим, ту турботу, які були, де раніше жила сім'я.
Колега Наталі Подоляк Наталія Престун рекомендує батькам більше часу приділяти своїм дітям, незважаючи на те, що самі батьки зациклені на своїх переживаннях і тривогах, пов'язаних зі зміною місця проживання і працевлаштування.
Вона навела приклад зі своїми підопічними, коли мама з дитиною переїхали із зони бойових дій. Мати знайшла роботу, і дитина з ранку до вечора залишалася одна, і у неї розвивалося почуття тривоги, що мама може її залишити.
"Дитина почала всюди контролювати маму, коли вона приходила з роботи. Мама піде в туалет, дівчинка, якій сім років, біжить за нею в туалет. По телефону, по роботі неможливо відповісти. З'явилися невротичні страхи. Коли мама приходила, вона не розуміла, що відбувається з дитиною, вона агресувала і свій гнів виливала на дитину. А це не можна робити батькам, адже дитина втратила будинок, втратила безпечне місце і коли мама висловлює свій гнів, дитина залишається наодинці зі своїм болем, зі своїми переживаннями", – зазначає психолог.
У цьому випадку медик рекомендувала застосовувати частіше тактильний контакт, зробити масаж, полежати з дитиною.
Якщо дитина ходить до школи, то батькам слід переговорити з учителями, зі шкільним психологом, щоб ті, частіше спілкувалися з новим учнем, підтримували його, навіть якщо у нього сильно впала успішність. У ситуації стресу це цілком нормальне явище.