Місто Бар у Вінницькій області було колись потужним промисловим центром. Тут був спиртовий, цукровий комбінат та ще кілька невеликих підприємств. Під майбутню роботу там – місцеві закінчували виші. Але тепер ані освіта, ані вони самі не потрібні.
Про це повідомляють новини "Сьогодні".
Прохідна спиртзаводу – єдине, що залишилося від колись великого комбінату. Зараз за парканом – лише напіврозвалені будівлі. У те, що колись таке може статися, Леонід раніше не повірив би. Тут він працював інженером-технологом: стежив за усіма етапами виробництва спирту.
"Велике підприємство, яке не зупинялося. Завжди працювало. Не одне покоління наших місцевих тут пропрацювало. Я вірив, що тут буде робота", – сказав Леонід Олінський, інженер-технолог спиртового виробництва на Барському спиртовому комбінаті у 2007-2011 роках.
Що трапилося?
Спирткомбінат закрили, сусідній цукровий – також. І решта підприємств на повну вже не працювали.
"Там, де нові технології не впроваджували, все зупинилося", – наголосив Володимир Саволюк, голова міськради Бара.
Як виживали?
Земля у місті – не найродючіша. Але яблуні тут родили добре (і досі, до речі). Тож ставили тривалий час на них. Це і робота для місцевих, й податки до бюджету. Але таке рішення – лише сезонне.
Великих плодів не принесли ані децентралізація, ані об'єднання із сусідніми містами та селами. Бізнес повертається, але надто повільно. Минулої осені, наприклад, тут урочисто запустили новий елеватор. Робочі місця люди розібрали протягом року до запуску. Вакансій було лише 30.
"12 тисяч жителів працездатного віку працюють десь за межами громади, можливо, навіть за межами країни. І дуже важливо цю частину населення повернути", – сказав Саволюк.
Як повернути людей?
Це виклик усій державі – кажуть у Міністерстві регіонального розвитку. Люди не повернуться, якщо роботи не буде – дати її може лише бізнес. А він не з'явиться, доки хороші умови не запропонує держава.
Індустріальні парки
У високих кабінетах хочуть пропонувати бізнесу індустріальні парки – окремі території спеціально обладнують під компанії. Чим займатиметься там інвестор – різниці немає: хоч машини збирати, хоч меблі випилювати.
Ось тільки на Вінниччині нічого такого влада не планує.
Приватизація
Номінально державі й досі належить Барський спирткомбінат. Реально ж – там із десяток напівзруйнованих споруд. Обладнання всередині немає – місцеві кажуть, що все давно вирізали на брухт. Викупити руїни та знову розливати тут спирт хоче українська горілчана компанія.
"Багато місцевих рад з радістю повернулися б на цей завод", – сказав Леонід Олінський, інженер-технолог спиртового виробництва на Барському спиртовому комбінаті у 2007-2011 рр.
І держава таких підприємств має багато: 800 заводів різних напрямків у схожому стані. Дещо під арештом.
Розвиток малого та середнього бізнесу
Чим більше напрямків, тим стійкіше місто, – кажуть експерти компанії ДПЕК.
"Будь-яка ринкова економіка має містити 80% ринку послуг, і лише 20% – виробництво", – каже Юрій Острянін, радник департаменту ДПЕК Енерго із взаємодії з місцевими органами влади.
У цьому випадку місту є що запропонувати. У Барі можна відкрити ресторани, кафе, бари та готелі. Гроші туди понесуть туристи – переконує краєзнавець Ігор Лозвинський, показуючи рештки Барського замку. Фундамент і два замуровані приміщення, де зберігали зброю (значиться в історичних документах).
Це дуже перспективне місце. Тут потрібно провести археологічні розкопки, а згодом облаштувати музейний комплекс", – сказав Лозвинський.
Але у це все мер не вірить. Місто невелике, його турист обійде за дві години. На нічліг не залишиться, максимум – на обід. Тож малий та середній бізнес завдяки туризму не розквітне. А ось спортивні команди на зборах можуть провести тиждень – ставка на них.
"Ми капітально відремонтували нашу спортивну школу. Побудували поряд спортивний майданчик: тут можна грати у баскетбол, волейбол, футбол. І ось зараз працюємо над наступним грандіозним проєктом – реконструкція великого стадіону "Колос". Це все для того, щоб спортсмени до нас приїжджали", – каже мер.
Навіть без цього великого стадіону – спортсмени до Бару вже їдуть. За рік тут прийняли десятки команд – футбольних, волейбольних, баскетбольних. Вони орендували спортивний майданчик та ночували у шкільному хостелі. На цьому навчальний заклад заробив пів мільйона гривень. А ще спортсменам треба було їсти: це вигода вже для місцевих кафе та продуктових магазинів. Спортивна ставка мера зіграла.