Новий закон "Про працю": озвучені неприємні моменти

У Верховній Раді чекає розгляду підготовлений урядом законопроект "Про працю", який повинен замінити Кодекс законів про працю (КЗпП), що діє з 1971 року. Сайт "Сьогодні" з'ясував у експертів ринку праці, що в проекті закону хорошого, і які моменти можна вважати спірними.

Плюси і мінуси

"Я не бачу в новому законопроекті додаткових норм, що дозволяють звільнити працюючого співробітника, – аналізує президент Всеукраїнської асоціації кадровиків Вікторія Липчанська. – Але є неприємні моменти для тих, хто багато хворіє. Це норма про звільнення без згоди працівника, якщо він перебував на лікарняному 150 і більше днів на рік. Зараз можна звільнити людину, що хворіє 4 місяці, але поспіль. Тобто можна прохворіти 119 днів, вийти на день на роботу і знову піти на лікарняний. Виключені статті про звільнення за прогул, пияцтво, злодійство про невиконання своїх обов'язків, як я розумію, будуть вважатися порушенням трудового договору, і на цій підставі працівник може бути звільнений".

Спірним вважає експерт нововведення про те, що працівника треба попереджати про звільнення в залежності від його терміну роботи. На її думку, така людина, знаючи про те, що через три місяці її звільнять, навряд чи працюватиме в повну силу, якби й того гірше, не буде нишком шкодити.

"Нечітко прописано ... Виходить, що роботодавець за своєю ініціативою має право розірвати трудовий договір без пояснення підстав, але виплативши працівникові підвищену компенсацію. Якесь всеосяжне право звільнити будь-кого, незрозуміло з якої причини, – каже Липчанська. – Але роботу можна знайти за день, а можна і не знайти за рік. Знову ж таки – чому працівник може попередити за два тижні, що він хоче звільнитися, а роботодавець позбавлений такого права? Зараз така практика теж діє, називається "за згодою сторін", але без виплати компенсації".

Також дуже жорсткою називає Липчанська можливість переведення працівника на інше місце роботи без його згоди. Навіть якщо людина продовжить працювати, умовно кажучи, токарем, на тому ж підприємстві, в тому ж місті, але тепер їй доведеться добиратися до роботи не півгодини, а дві години. Це вже може розцінюватися як істотна зміна умов праці. Не кажучи вже про те, щоб віддати працівника "в рабство" на інше підприємство. А ось письмовий трудовий договір – це плюс, впевнена експерт, так як в ньому розписані права і обов'язки сторін. На жаль, далеко не всі працівники знають, що вони можуть вимагати від роботодавця, що дає останньому перевагу при оформленні договору.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

До позитивних моментів можна, за її словами, також віднести врегулювання фактично існуючої практики віддаленої роботи, гнучкого графіка робочого часу. Це дозволить повноцінно працювати жінкам в "декреті", особам з інвалідністю, фрілансерам і всім, чия постійна присутність на роботі необов'язкова, наприклад, журналістам, програмістам та іншим працівникам розумової праці.

"Сказати, що проект поганий, не можна, але треба депутатам над ним попрацювати, тому можливий розгляд документа за спрощеною процедурою – не найкраща ідея", – резюмувала Вікторія Липчанська.

Порушений принцип трипартизму

Набагато жорсткішу позицію зайняв член Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин.

"Ніде в світі ніхто не дозволяє таких превілеїв щодо найманих працівників, які хоче влаштувати український істеблішмент, – обурений Пендзин. – Візьмемо договір з нефіксованим часом роботи. Якщо роботи немає – працівникові нічого не платять. Але якщо її, навпаки, занадто багато і треба встигнути в термін, то працівникові доведеться гарувати 24 години на добу, інакше якщо він не встигне, то йому не заплатять або заплатять менше! Такі приклади можна навести ще. Та й сам трудовий договір не стандартизований, в ньому роботодавець напише, що захоче. І якщо працівник не згоден – його просто не візьмуть, знайдуть згодливішого".

За словами Пендзина, законопроект порушує чинний зараз принцип трипартизму: це модель соціального партнерства, яка передбачає тристоронню співпрацю між працівниками, підприємцями і державою.