Крістіна Зеленюк
політичний оглядач У березні 2018 року в Росії пройдуть чергові президентські вибори. За прогнозами експертів, шанси Володимира Путіна на перемогу досить високі, адже конкурентів у нього, по суті то, і немає. Правда, перед його штабом і політтехнологами стоїть непросте завдання: забезпечити високу явку і підтримку Путіна на рівні 80% і створити при цьому видимість конкурентної демократичної боротьби. Нас же більше турбує, як Путін буде використовувати тему окупованого Росією Криму та Донбасу в своїй передвиборчій кампанії? Чи може Путін піти на чергову ескалацію на Донбасі, визнання незалежності "ДНР"/"ЛНР" або навіть на анексію українського Донбасу, щоб підвищити свій рейтинг? Адже в 2014 році після незаконної анексії Криму за даними "Левада-центру" рейтинг Путіна в четвертий раз досяг максимальних показників – 86%. Зараз він не набагато нижчий: за даними того ж "Левада-центру" за серпень діяльність Путіна схвалюють 83% росіян. Саме тому, на думку російських експертів, Путін навряд чи зацікавлений використовувати карту Донбасу і Криму в своїй передвиборчій кампанії. Швидше, його штаб зосередиться на майбутніх економічних і соціальних благах, які росіяни отримають, вибравши Путіна. З іншого боку, не дарма ж Держдума перенесла президентські вибори в Росії на 18 березня – на день незаконної анексії українського Криму.
"Добре, я подумаю, дякую". Так Путін відповів на прохання одного з жителів селища Черемушки балотуватися на черговий президентський термін по телемосту 4 серпня на нараді в Бурятії, яку президент РФ проводив з керівництвом регіону з ліквідації наслідків лісових пожеж.
Чергова президентська кампанія, напевно, найбільш закрита з усіх, що коли-небудь проходили в Росії. За півроку до дати виборів невідомий навіть приблизний список кандидатів, не кажучи вже про їх передвиборних програмах. Наприклад, коли Путін йшов на третій вже шестирічний термін у 2012 році (з 2000 по 2008 рр. він був президентом два терміни поспіль, а потім до 2012-го був прем'єром, що і дозволило йому знову піти в президенти), про висунення його кандидатури від "Єдиної Росії" стало відомо ще до виборів в Держдуму у вересні 2011-го. Зараз російські придворні ЗМІ і експерти висувають найрізноманітніші версії розвитку подій і теорії змови: від можливого самовисування Путіна, до появи на арені конкурента. Не так давно експерти фонду "Петербурзька політика" навіть склали рейтинг можливих наступників. Двадцятку очолив прем'єр Дмитро Медведєв, на другому місці – мер Москви Сергій Собянін, ну а трійку лідерів замикає губернатор Тульської обл. Олексій Дюмін. Міністр оборони РФ Сергій Шойгу, якого ще рік тому називали найбільш вірогідним наступником Путіна, в цьому рейтингу зайняв лише четверте місце.
Але знаючи тонкощі і хитросплетіння російської політики, поява такого рейтингу – або відволікаючий маневр, або промацування грунту. Справжніх конкурентів у Путіна немає, як немає в Росії і справжньої опозиції. Тому в його висунення вже на четвертий термін, як і в його перемозі, ніхто особливо не сумнівається. Інше питання, як забезпечити досить високу явку? "Бо може статися, що виборець буде досить апатичним і ледачим: навіщо йти голосувати, якщо Путін і так переможе?" – Каже "Сегодня" перший заступник директора Інституту світової політики Сергій Солодкий.
Тут-то Путіну і його команді і можуть прийти на допомогу старі і перевірені методи мобілізації електорату – провокації, ескалація і залякування. За словами Сергія Солодкого, свою виборчу кампанію Путін почав будувати ще в лютому 2014 року зі кримської кампанії і "російської весни". Як пише соціолог, експерт "Левада-центру" Денис Волков, після анексії Криму рейтинг Путіна в четвертий раз досяг своїх максимальних показників, збільшившись з 60% до 86%.
"Проведена політика в Криму і Україні, Путіну вдалося перетворити себе в героя для націоналістів (збирача "земель руських" – Авт.), якими від імені Кремля управляє політик-ветеран Володимир Жириновський і його Ліберально-демократична партія Росії (ЛДПР)", – пише в своїй авторській статті директор Московського Центру Карнегі Дмитро Тренін
Саме тому, на думку першого заступника директора Інституту світової політики Сергія Солодкого і старшого аналітика Європейської ради міжнародних відносин (ECFR) Густава Гресселя, 24 травня Держдума і перенесла вибори президента РФ на ювілей "аншлюсу" – на день анексії Криму Росією 18 березня. "Уже на рівні символів російська влада дає зрозуміти світу і своїм співвітчизникам, що Крим і Україна будуть на піку цієї передвиборної гри. Якою мірою? Мені здається, Путін не повинен вдатися до більш масштабної військової кампанії. До певної міри нинішня ситуація йому навіть вигідна. Йому не доведеться зайвий раз виправдовуватися, що він агресор. Він може далі розповідати і лякати Україною своїх виборців: якщо не хочете гірше, якщо не хочете хаосу, анархії і війни – голосуйте за мене", – сказав "Сегодня" Сергій Солодкий.
Тобто, в передвиборній кампанії Путіна в хід можуть піти провокації на Донбасі, піймання шпигунів-диверсантів з боку українських спецслужб і щось на зразок визнання документів "ДНР"/"ЛНР". Але на визнання незалежності цих незаконних квазі-формувань, а вже тим більше на анексію Кремль не піде. Якщо тільки рейтинг Путіна не обвалиться до рекордно низьких позначок. Зараз, на думку експертів, передумов для цього немає. Та й за даними Всеросійського центру вивчення громадської думки (ВЦВГД), лише 17% росіян готові прийняти "ДНР"/"ЛНР" до складу РФ. Ще 25% росіян готові визнати "ДНР"/"ЛНР" незалежною державою (c 2014 року цей показник зріс на 12%). Куди цікавіше, що 61% росіян вважає, що РФ і далі повинна надавати допомогу бойовикам на Донбасі, і ще близько 81% підтримує подальшу відправку так званих гумконвоєв. Тобто, Росія напевно продовжить допомагати "братньому Донбасу".
Однак, як вже раніше писав "Сегодня", 4 березня 2014 року, в резиденції Ново-Огарьово відповідаючи на питання журналістів, чи не розглядає Москва приєднання Криму до Росії, Володимир Путін відповів: "Ні, не розглядаємо". І це враховуючи той факт, що тоді в Криму вже щосили орудували "зелені чоловічки". Відразу після визнання Росією документів "ДНР"/"ЛНР" деякі українські експерти не виключали, що Москва напередодні своїх президентських виборів може реалізувати на Донбасі осетино-абхазький сценарій вересня 2008 року - визнання Росією незалежності "ДНР"/"ЛНР" і підписання з ними договорів про дружбу, співробітництво і взаємодопомогу.
Однак в бесіді з "Сегодня" керівник програми "Російська внутрішня політика та політичні інститути" Московського Центру Карнегі Андрій Колесников сказав, що для Путіна українська тема відійшла на другий план і зараз він в більшій мірі зайнятий внутрішньою порядком, і акцент йому доведеться робити на економічних і соціальних "досягненнях". "Більш того, він навряд чи зацікавлений – незважаючи на передвиборну кампанію – в надмірній мобілізації антиукраїнських настроїв, як, власне, й анти-західні: градус ненависті і агресії в суспільстві і так занадто великий, не його інтерес в тому, щоб масова свідомість вийшла з-під контролю. у інерційному сценарії буде продовжена риторика, що виправдує анексію Криму, сполучена з гнівним запереченням присутності Росії на Сході України з перекладанням відповідальності на українську сторону і імітацією "продуктивного" співпраці у рамках Нормандського формату. Проте, ніхто не застрахований від ексцесів будь-якого сорту з будь-якого боку – і тоді можливий сценарій ескалації. Але, повторюся, він не є зараз для Путіна пріоритетним, він для нього обтяжливий – економічно, політично, психологічно", – сказав "Сегодня" Андрій Колесников.
До того ж, на думку директора Московського Центру Карнегі Дмитра Треніна, різке падіння цін на нафту в 2014-2015 рр. помітно знецінило геополітичне значення Росії, що об'єктивно підштовхує Кремль до диверсифікації російської економіки. "Однак успішна диверсифікація зажадає зовсім іншої політико-економічної моделі зі сприятливою для бізнесу середовищем, підтримкою підприємництва і акцентом на технологічні інновації. Така модель припинить панування правлячої еліти і, отже, не буде нею прийнята", – вважає Тренін. Ситуацію, на його думку, може виправити вихід Росії на ринки Китаю, Індії, Ірану, Південно-Східної Азії і країн Перської затоки. Це може частково компенсувати втрати від торгівлі з Заходом.
Виправити ситуацію могла б і часткова відміна західних санкцій. А для цього Путіну потрібно вивести свої війська з Донбасу, припинити підтримку бойовиків, віддати Україні контроль над російсько-українським кордоном і сісти за стіл переговорів з повернення Криму. Але, на думку експертів, нинішній путінський режим на це навряд чи піде. По-перше, судячи з опитування ВЦВГД, більше половини росіян вважає, що РФ і далі повинна надавати допомогу проросійським бойовикам на Донбасі, відправляючи туди так звані гумконвоі, в яких далеко не гуманітарка. По-друге, як уже писав "Сегодня", анексією Криму і військовою інтервенцією на Донбас Росія реалізує свою стратегічну мету – намагається не пустити Україну в ЄС і НАТО. Тому, на думку першого президента незалежної України Леоніда Кравчука, навряд чи в питанні Криму і Донбасу до російських виборів щось зміниться.
"Ну а якщо Путін переможе, а я так думаю, що у нього сьогодні є такі шанси, якщо брати статистику, то він буде проводити таку ж політику. Хіба що тиск на Росію розшириться, не тільки економічний, але і політичний, фінансовий, і по інших лініях. і Росія побачить, що не справляється з тими територіями, які вона захопила, в тому числі з Кримом і Донбасом. Тоді ми все собі повернемо дуже швидко, або вона сама повернеться. Тому я так прогнозую. Як воно буде? Важко сказати, але хотілося б так, як ми хочемо. А ми хочемо миру, злагоди, взаєморозуміння, не хочемо воювати з Росією, але і не хочемо стояти перед нею на колінах", – говорив у бесіді з "Сегодня" перший президент незалежної України Леонід Кравчук.
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми