Як знайти солдата, який воював у Другій світовій війні: алгоритм дій

Кількість запитів на пошук загиблих у Другій світовій зростає

Час з кожним роком віддаляє нас від подій Другої світової війни, проте кількість українців, які розшукують інформацію про зниклих в той час родичів, зростає. За даними Національного музею історії України, 2016-го таких запитів налічувався 451, а 2017-го – вже 760. Про зростаючий інтерес говорять і в громадській організації "Союз пошукових загонів України" (СПОУ), де щодня приймають заявки на пошук.

"Вся територія України є зоною бойових дій. Останків непохованих людей тисячі, але пошукова робота проходить точково, оскільки немає системного дослідження території", – розповів "Сьогодні" керівник СПЗУ Дмитро Заборін. 

Про необхідність масштабних пошукових експедицій говорять і у Всеукраїнській громадській організації "Союз "Народна Пам'ять" (СНП).

Реклама

"На нашу гарячу лінію дуже часто надходять запити з проханням знайти родича, відшукати хоч якусь інформацію. Був випадки, коли родина вважала, що людина загинула в Білорусі, а піднявши архівні документи, ми виявили місце загибелі на Карельському перешийку", – говорить виконавчий директор по польовому та архівному пошуку СНП Євген Куковеров.

1/7

Як працюють пошукові загони

Сьогодні практично в кожному обласному центрі країни є пошукові загони, учасники яких раніше працювали з мемуарами, перевіряли місцевість за розповідями ветеранів. Зараз же в їх розпорядженні – відкриті архіви, в тому числі електронні та іноземні. Іноді відшукати учасника бойових битв історикам вдається протягом години, іноді на роботу з архівом йдуть місяці.

"У цих електронних сховищах знаходиться велика кількість інформації про наших загиблих солдатів і офіцерів. Це так звані "списки безповоротних втрат". Воюючі підрозділи протягом 10 діб передавали інформацію про загиблого бійця до штабу. Вона потрапляла до Подільського архіву, де зберігається досі", – розповідає заступник керівника історико-пошукової організації "Пошук Дніпро" Олександр Гузь.

Завдяки електронним ресурсам знаходять також інформацію про нагороджених бійців, за документами визначають підрозділ, в якому воював солдат, і етапи проходження ним військової служби.

Багато часу пошуковики проводять на розкопках древніх поховань. Однак, щоб їх почати, потрібно отримати дозвіл від Міністерства культури, папери на проведення ексгумації і подальше перепоховання. Домовлятися доводиться і з місцевою адміністрацією. Потім пошукові групи вирушають на обрану ділянку нести "вахту пам'яті". Там розбивають табір, з собою беруть генератори і польову кухню, а для дозвілля – кінопроектор і книги. Від сходу і до заходу пошуковики працюють з металодетекторами, лопатами, щупами, а при необхідності звертаються до допомоги саперів підрозділів ДСНС.

Реклама

"Велика удача, коли при виявлених солдатах є ідентифікатори. Непрямі – це кружка, ложка або казанок з прізвищем та ініціалами. Але досвід показує, що вони не завжди правильні, адже під час війни речі не мали особливої ​​цінності", – каже Куковеров.

Прямими ідентифікаторами вважаються нагороди, оскільки вони номерні і внесені до архівів, а також особисті розпізнавальні знаки – бакелітовий футляр з бланком, на якому олівцем написані ім'я та прізвище солдата, дата і місце народження, а також дані людини, до якої можна звернутися в разі смерті . Завдяки таким знахідкам пошуковики можуть відшукати рідню загиблого захисника. Так, 2017-го під час експедиції до Барвінкового виявили Орден Червоного Прапора бійця, а після розшукали його сина, онуків і правнуків, яким урочисто вручили нагороду.

"Ми актуємо все розкопки, складаємо звіти з фото і описом, щоб нащадки могли побачити, як реально виглядали окопи, як розташовувалися там останки. Адже, з одного боку, ми стикаємося з історією і відновлюємо її, а з іншого – руйнуємо", – каже Куковеров. 

Пошуком загиблих воїнів безкоштовно і у вільний час займаються люди різного віку, статі та віросповідання. За словами Заборіна, віддають себе пошуку насамперед через інтерес.

"Друге – ідейні переконання і особисте ставлення до загиблих солдатів, які більше 70-ти років лежать в полях і лісах, а їх розшукує вже третє покоління", – вважає Заборін. 

/ Фото: Сьогодні

Реклама

Проблеми: мародери і будівництва

Допомогти в пошуку безвісти зниклого бійця може і "Книга пам'яті України: електронна база даних 1941-1945". Цей проект реалізує "Союз пошукових загонів України" (СПЗУ). Зараз в базі перебуває в зоні видимості 974 217 імен і 1508 військових поховань. Завдяки копіткій роботі пошуковців, інформацію ретельно сортували. Крім імені та прізвища бійців, тут вказані дати народження і смерті, місце служби, загибелі та поховання, а також є посилання на джерело даних. А завдяки відгалуженню проекту електронної книги пам'яті – "Військові меморіали" – створюють національний реєстр військових поховань і братських могил, розташованих на території України.

Під час пошукової роботи військові археологи нерідко стикаються з низкою проблем. Як розповів керівник "Союзу пошукових загонів України" Дмитро Заборін, одна з них – мародери.

"Є величезна кількість копачів старовини, які знаходять солдатів, речі і чинять по-різному. Хтось звернеться до нас, а хтось – розмародерить і кине", – каже Заборін.

У свою чергу виконавчий директор по польовому та архівної пошуку ВГО "Союз "Народна Пам'ять" Євген Куковеров називає такі дії ще одним вбивством загиблих солдатів:

"Металодетектори доступні, багато хто шукає просто чорний метал, щоб здати до пункту прийому брухту. У таких випадках залізо забирають, а останки кидають". 

Сучасний пошук являє собою приватні ініціативи невеликих громадських організацій, а часто деякі з них навіть не отримують дозвіл на розкопки, яке потрібно чекати чотири місяці, та й реального покарання за таку діяльність ніхто не несе.

"Немає координації в роботі пошукових загонів і обліку на загальнодержавному рівні звітів пошукових загонів. Доти, доки порпатимуться маленькі громадські організації, які за свій рахунок по вихідних кудись їздять і по кілька осіб піднімають, то пошук зниклих безвісти триватиме десятиліттями. Необхідна централізована участь держави і фінансування проектів", – вважає Дмитро Заборінт.

Більш того, багато бійців навічно залишаться лежати на місці боїв, оскільки міста і села розростаються, а території забудовуються.

"Забудовники розміщують на території місць боїв новобудови і котеджні містечка, ніхто не проводить там пошукові роботи і археологічні розкопки. Тут також потрібно вживати заходів, що забороняють будь-яке будівництво до того моменту, поки не буде зроблено обстеження території", – каже про ще одну проблему Заборін. 

Багато місць боїв забудовані і в столиці.

"У Києві були масштабні битви 1941-го, важкі, кровопролитні – деякі території забудовані. А коли створили Київське водосховище, багато місця, де проходили бої 1943-го, залили водою, і загиблих, які залишилися там, вже ніколи не дістати. Є місця, які неможливо досліджувати, і загиблі підуть в небуття", – каже Євген Куковеров. 


1/3

"Червоний Хрест" і плутанина

Журналісту Олександру Марущаку відшукати могилу діда допоміг Червоний Хрест.

"1941-го мого дідуся Василя Колесника мобілізували з Кам'янець-Подільської області, зараз це територія Хмельницької, та відправили під Тернопіль. Як я пізніше читав, зброї їм не видали, фактично виставивши з палицями проти танків. Багато хто загинув, а дід потрапив в полон і до 1945-го працював на рудниках в таборі для військовополонених міста Штрігау. Односелець розповідав, що кілька разів він намагався втекти, проте не вистачило сил", – розповідає Олександр.

За радянських часів Василь Колесник вважався зниклим безвісти. Родина писала запити, намагаючись знайти хоч якісь відомості, і довгий час рідня думала, що він похований на території Німеччини.

Через 68 років розплутати нитку допомогли в київському відділенні "Товариства Червоного Хреста" (вул. Пушкінська, 30).

"Я заповнив документи на пошук, результати прийшли через рік. Інформація про зниклих безвісти зберігається в московському архіві, і довго чекали дані звідти. Затягла процес і помилка у прізвищі: замість Колесник в архівних документах написали Колесніков. Допомогли детальні відомості про родину. В результаті з'ясувалося, що він помер в госпіталі при таборі вже після перемоги – 29 липня. З Польщі нам прийшов лист, до якого додавалося і фото могилки діда в польській Свидниці", – каже Олександр.

Особистий досвід: допомога пошуковиків

Пошуком свого прадіда перейнявся і кореспондент "Сьогодні". Я мав лише наймізерніші відомості. Мені порадили звернутися до управління СБУ тієї області, де обірвався шлях бійця. Поїздка великої користі не принесла, однак в СБУ мені дали контакти пошукових систем, які могли мати у своєму розпорядженні більшу інформацію. Мені вдалося побувати на розкопках, які проводилися силами хлопців з "Союзу "Народна". На теренах Київщини вони виявили поле бою, і я побачив, як хлопці професійно розкопували то, що залишилося від бійців того часу.

Останків мого прадіда там не виявилося, але я вирішив звернутися до них із запитом, який склав в довільній формі, написавши, що розшукую будь-яку інформацію про прадіда Анісковцева Євгена Костянтиновича 1906 року народження. У запиті також розповів про записку від його товариша по службі, в якій було сказано, що сліди останнього обірвалися після бою на Житомирщині. Орієнтовна дата бою – серпень 1941 року, місце було вказано розпливчасто "Коростень-базар-Чорнобиль-Естер". Через деякий час пошуковики повідомили, що прадід був учасником легендарного Київського котла. І розкрили значення слова "Естер". Виявилося, перший бій відбувся 5 серпня на ділянці с. Пиріжки, а с. Базар, згадане в записці, знаходиться трохи північніше. Зазначені населені пункти "Коростень – Базар – Чорнобиль – Остер" – це шлях, яким 124-та стрілецька дивізія відступала на схід. У районі моста через Дніпро біля сел. Окунінове німці захопили плацдарм і рухалися на Остер. 24-28 серпня 124-та дивізія була кинута на ліквідацію цього прориву. 15 вересня Південно-Західний фронт був оточений, разом з ним і дивізія прадіда. Це був Київський котел, в якому опинився розгромлений весь Південно-Західний фронт, чотири армії (5-та, 21-ша, 26-та, 37-ма) були знищені повністю, ще дві (38-ма і 40-ва) – частково. Дивізія з боями відходила до Пирятина, а потім до Прилук і була розгромлена 19-23 вересня, лише невелика частина бійців в листопаді змогла вирватися з оточення.
Ця інформація стала поштовхом, щоб якомога більше дізнатися про прадіда, який без вагань, незважаючи на "бронь", пішов захищати країну. 

Архів допоміг відшукати рідню

Зниклих під час Другої світової війни родичів розшукувала і дизайнер Ольга Шляховенко. Завдяки електронному архіву, в якому зібрали інформацію про солдатів і офіцерів, вдалося відшукати дідуся по батьковій лінії – під час війни інформації про нього практично не було. Вдалося з'ясувати, що він служив зв'язківцем в званні єфрейтора.

"У цьому ж архіві я знайшла також інформацію про свого другого дідуся, вже по маминій лінії. Він благополучно повернувся з війни і помер, коли мені було вже десять. А на сайті була вказана інформація про одну з отриманих ним нагород. Продовживши пошуки, я знайшла інформацію про родича по бабусиній лінії, який ще на початку війни зник безвісти. Вже завдяки іншому ресурсу вдалося дізнатися, що його мобілізували з Хмельницької області, а восени 1941-го він загинув в Курській області. Зараз того селища, де проходив бій, вже немає, його зрівняли з землею і частково перенесли в інше місце", – розповідає Ольга.

При цьому відшукати останки загиблих так і не вдалося. Історики зазначають, що пошукові операції не завжди закінчуються успішно, адже часто інформація про безвісти зниклих воїнів відсутня навіть в архівах. Крім того, безлічі сіл, в яких проводилися військові операції, вже не знайти на карті.

Нагадаємо, раніше "Сьогодні" писали про те, як правильно відзначити 8 і 9 травня, День пам'яті і День перемоги над нацизмом. У кожному населеному пункті нашої країни в ці дні передбачена своя велика програма пам'ятних заходів.

Читайте також:

Реклама на segodnya.ua Реклама
Всі новини
Останні новини
Показати ще
Реклама на segodnya.ua Реклама
Говорить президент України
Більше заяв Зеленського
ЗСУ: головне
Докладніше
Війна в Україні з космосу
Більше новин
🙏 Keep Calm
Допомога під час війни
Більше новин
Хроніка обстрілів
Більше про це
У пошуках роботи
Знайти своє місце!
🏠 Квартирне питання
Новини нерухомості
🚘 Актуалка для автовласників
Що ще нового?
"Разом нас багато"
Нас не подолати
⚽ Фан-сектор
Вболівай за футбол!
Be in Techno Trends
Слідкуй за новинами
⭐ Срачi прибули
Більше скандалів
🔮 Прогнози та гороскопи
Що ще кажуть зірки?
Герої не вмирають!

Позивний “Депутат”... Сергій Компанієць - старшина роти 93-ї окремої механізованої бригади “Холодний Яр”. Воював на передовій з 2014 року. Хлопці називали 47-річного старшину батьком, бо він допомагав і вчив кожного. Загинув у бою під Ізюмом, прикриваючи побратимів. Його 16-річний син пішов вчитись у військовий коледж…

Історія героя
статистика
Курс криптовалюти сьогодні

Валюта

Ціна, usd

Bitcoin (BTC)

66474.92

Bitcoin Cash (BCH)

421.64

Binance Coin (BNB)

606.31

Ethereum (ETH)

3517.64

Litecoin (LTC)

76.91

ЗАПРАВКИ
Паливо сьогодні
95+
95
ДП
ГАЗ
57,01
54,51
52,01
24,98
57,36
56,30
52,66
25,59
58,05
57,61
49,56
27,54
59,00
57,00
51,90
26,23
59,09
57,29
55,09
27,48
61,88
59,41
55,49
27,66
61,99
59,99
55,99
27,97
61,99
59,99
55,99
27,98
62,99
60,99
56,99
27,98
-
53,05
49,79
25,21
Наша економіка
5 головних цифр
1
Споживча інфляція Споживча інфляція
18%
2
Облікова ставка Облікова ставка
25%
3
Офіційний курс євро Офіційний курс євро
29,7 грн
4
Офіційний курс долара Офіційний курс долара
29,25 грн
5
Міжнародні резерви Міжнародні резерви
$22,8 млрд
Знати більше💡
Валюта
Курс гривні сьогодні

Валюта

Ціна (грн)

Долар США ($)

40.65

Євро (€)

43.54

"Ми з України"
Наш плейлист

PROBASS ∆ HARDI

"Доброго вечора"

PROBASS ∆ HARDI

Макс Барських

"Буде весна"

Макс Барських

Олександр Пономарьов

"Україна переможе"

Олександр Пономарьов

Антитіла

"Топити за своє"

Антитіла

ТНМК и Kozak System

"Мамо"

ТНМК и Kozak System
Співаймо разом!

Натискаючи на кнопку «Прийняти» або продовжуючи користуватися сайтом, ви погоджуєтеся з правилами використання файлів cookie.

Прийняти