Наталя Гошта мріє застати смерть Путіна, як колись застала Гітлера. Фото: колаж "Сьогодні"
96-річна мешканка Рівненської області, жертва нацизму Наталія Гошта мріє пережити російського диктатора Володимира Путіна, який 24 лютого розпочав повномасштабну війну проти України.
Жінка розповіла "Сьогодні" свою історію.
У 1942 році її сімнадцятирічною дівчиною вивезли на примусові роботи до нацистської Німеччини, де вона працювала на деревообробній фабриці. Жах війни не залишив Наталю Степанівну і на старість: з початку російської агресії 2014 року жінка постійно допомагає українській армії. І у поважному віці стала "Почесним волонтером України", а зараз у власному будинку дала притулок сім'ї з Маріуполя.
Жінка розповіла, що під час Другої світової війни вона з полоненими виготовляла щитові дерев'яні будиночки. Каже, гітлерівці дуже погано ставилися до неї, працювала важко і голодувала.
"Думала, ніколи не наїмся хліба, хоча б перед смертю наїстися досхочу. Німці не задушили..." – каже Наталя Гошта.
З трудового нацистського полону в 1945 її звільнили "союзники". Вона майже пішки повернулася до рідного села. Щоб вижити, весь час працювала у колгоспі.
Наталя Степанівна, яка пережила жахіття гітлерівської навали, ніколи не подумала б, що побачить війну знову. Особливо їй боляче спостерігати за російською агресією. Каже, росіяни діють цинічніше і жорстокіше за нацистів.
"Вони співали, що "з'єдналися назавжди"... Але він неправильно зробив, він дивився, що Україна кроха. А "війна – це не рідна мати"", – каже вона.
Після перегляду жахів старенька не знаходить собі місця, відразу ж накладаються спогади з юності. Від тривожних думок відволікається піснею чи розповідями, як допомагає українським солдатам. З перших днів російської агресії (з 2014 року) Наталія Степанівна щомісяця віддає волонтерам майже половину пенсії.
Вона завжди говорила: "пережила Гітлера – переживу і Путіна! Хочу дочекатися перемоги, щоб їх вигнали!"
Волонтер Микола, який щомісяця відвідує Наталю Гошту, каже: жертвує та допомагає, бо замолоду сама відчула знущання нацистів.
"Дивлячись на її працю, ми розуміємо, що українці єдині, відгукуються і мають одне серце", – сказав Микола Козодий.
У своєму будинку Наталія Степанівна дала притулок переселенцям із багатостраждального Маріуполя. І до останнього подиху жертва гітлервського нацизму допомагатиме Збройним силам, які захищають землю від російських окупантів.
"Щоб була тиша, щоб була Україна на всі віки", – підсумувала вона.
Читайте інші новини "Сьогодні":