Більшість жителів Донецька звернули увагу на те, що в соціальних мережах все частіше почали зустрічатися виправдання ситуації, що склалася на окупованих територіях. Всі проблеми і незручності, які донеччани отримали в 2014 році, підносяться адептами окупантів мало не як благо для людей. Природно, це викликає подив і протести у розсудливих людей, що виливається в суперечки і дискусії.
Комендантська година
Наприклад, днями обговорювалося комендантську годину, введену чотири роки тому. Більшість донеччан могли б поділитися історією про те, як запізнення на пару хвилин додому обернулося для них ніччю в "поліцейській" дільниці, а екстрений вихід в аптеку після 23.00 – штрафом від 1000 і вище і затриманням при повторному порушенні.
"Але є ті, хто вважає, що комендантська година – це добре. Мовляв, під вікнами не сидять п'яні компанії, не піднімають галас, не порушують порядок. А те, що вийти не можна з дому, якщо є потреба – ну, це ніби як нісенітниця, – каже донеччанка Олена Жукова. – Такі "дрібниці" як неможливість виїхати на околицю вже о восьмій годині вечора або відсутність таксі – це, мабуть, не враховується. Коли приїжджають автобуси, наприклад, з Ростова, після 23.00 – то пасажири додому добираються мало не городами і манівцями, щоб не попастися на очі патрулям. Це нормально? Як можна вважати обмеження твоєї свободи благом? Скільки разів доводилося залишатися в гостях та заночувати через відсутність таксі, скільки разів я не могла ввечері дістатися до батьків, коли батькові було зле і потрібна була допомога. Гадаю, той, хто вважає комендантську годину чимось гарним, явний псих і підспівування окупантам".
Донеччани також впевнені, що введення комгодини зовсім не було направлене на підтримку спокою в місті.
"П'яні компанії чудово галасують під вікнами і після 23.00, тому що часто в них – бойовики, яким закон не писаний. Що ж стосується "укрДРГ", то, як ми пам'ятаємо, Захарченка ліквідували о п'ятій годині вечора – і ніяка комгодина його не врятувала . Людей прибирають з очей геть, щоб ганяти військову техніку – це знають навіть малі діти", – стверджує Жукова.
Допомога і милосердя
Також знайшлися "оптимісти", які заявляють, що роки збройного конфлікту показали, наскільки люди стали чуйними і милосерднішими один до одного.
"Згадайте, як в 2014-2015 всі один одному допомагали одягом, їжею, дитячими речами, віддавали мало не останнє? – просторікує невідомий користувач інтернету. – А як ще перевіряється душевне співчуття, а то й ось такою ситуацією? Раніше люди не були такі милосердні"
Донеччани шоковані такою постановкою питання.
"Виходить, війна комусь за щастя – або я чогось не розумію? – задається питанням мешканець Донецька Олександр Іванов. – Завжди були люди милосердні і допомагали один одному, були благодійники і різні організації – згадати хоча б Фонд Ріната Ахметова ... Все було, тільки ніхто не зациклювався на цьому. Допомагали і дітям, і дорослим, і скидалися на операції, і кров здавали – і вважали це звичайною справою нормальних людей, а не чимось видатним. І вже тим більше не просили перевіряти на рівень милосердя війною"
Російська мова
Дончанка Світлана Ярова розповіла про те, що чула, як її сусіди обговорювали "благо" у вигляді російської мови.
"Я пам'ятаю, як вони п'ять років тому нили, що їх змушують в різних документах ПІБ писати українською, а вони не знають, не вміють, не вчили ... Зате зараз, коли просять їм привезти ліки "з України", всі анотації українською читають без зупинки. Одна бабуся спробувала сказати щось на кшталт "ну, домоглися того, щоб все російською було", а її подруги накинулися на неї зі словами: "Як можна бути такою дурною? Як за 70 років, живучи в Україні, неможливо було запам'ятати, як твоє ім'я пишеться українською? Так хто тобі забороняв писати і говорити російською? "І так далі в тому ж тоні. Загалом, заклювали її трохи. Потім заспокоїлися і прийшли до висновку, що раніше їм дійсно ніхто нічого не забороняв, а зараз за українське слово на вулиці можна в кращому випадку отримати косий погляд.
Радіти тому, що можна говорити так само, як і раніше – але при цьому у нас убиті люди і зруйновані будинки – це як мінімум дивно", – резюмує Ярова.
"Заберіть назад!"
Окупанти не втрачають надії замилити очі і без того змученим донеччанам. Великим досягненням вважаються масові "культурні заходи", до яких належать привезені нафталінові "зірки" 15-30-річної давності або дитячі військові "свята", на яких завжди будуть присутні елементи війни.
"Бойовики підкреслюють, мовляв, хоч і війна – але культурне життя в Донецьку є. Співачки, так і не навчилися співати, – це і є культурне життя? Ні, заберіть назад", – говорить донеччанин Костянтин Лещенко.
Жителі окупованих міст згадують і пафосну радість окупантів з приводу підняття "пенсій" на 10% в минулому році, що обернулося подорожчанням практично всіх видів товарів. Пропонують радіти щойно залатаним дорогам, пофарбованим зупинкам або двірникам на вулицях.
"Все, що було звичайним і звичним – зараз видається за досягнення. Може, для них латка на дорозі – свято, у нас в Донецьку це була подія не особливо яскрава, траплялися і яскравіше", – стверджує Лещенко.
"Неможливо звикнути до окупації – до комендантської години, блокпостів, перевірок документів, беззаконню. Неможливо вважати їх хорошими і корисними для нас. У чергах на блокпостах, які, напевно, теж здаються комусь потрібними, вмирають люди. Свавілля поліцейських і горезвісне "МДБ". Як в цьому можна жити нормально?" – задається риторичним питанням донеччанин.
Нагадаємо, раніше ми розповідали, що відбувається з житлом в окупованому Донецьку, а також про те, як підконтрольні бойовикам телеканали і газети розповідають про "процвітання республіки", і як це сприймають донеччани.
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми