Як живуть переселенці: 6-річна Ліза знає, куди потрібно ховатися, коли летять літаки

Під охороною. Постояльців корпусів охороняє сторож і дільничний. Фото: М. Іванов

Повар. Трудиться на кухні табору у вільний від роботи час. Фото: М. Іванов

Склад припасів. Круп і банок з консервацією від місцевий селян переселенцям вистачить до серпня. Фото: М. Іванов

Допомогли активісти. Іграшки привозили волонтери з Харкова. Фото: М. Іванов

Розважаються. Дітям везуть велосипеди та самокати. Фото: М. Іванов

1/7

Переселенці зі Слов'янська продовжують обживати дитячі табори під Харковом. "Сегодня" побувала в селі Крисине під Богодуховом, куди в табір "Ластівка" третій тиждень прибувають біженці з зони АТО. Зараз у двоповерхових цегляних корпусах живуть 105 осіб, серед них – 44 дитини, але число переселенців зростає з кожним днем.

Близько воріт, що ведуть в "Ластівку", відвідувачів зустрічає суворий сторож: сторонніх на територію пускають лише з дозволу керівництва. Більш того, в таборі цілодобово чергує дільничний міліціонер, який стежить за порядком і безпекою переселенців. "Поки ніяких НП у нас не було, але ми повинні бути готові навіть до побутових сварок в сім'ях", – каже головний спеціаліст служби у справах дітей Богодухівської РДА Надія Починок. Втім, як запевнили нас у таборі, гості поводяться пристойно.

"Ми ні в чому людей не обмежуємо: вони можуть поїхати в Богодухів, погуляти по місту, але такого, щоб хтось не повернувся на ніч, ще не було", – говорить Починок. Суворого режиму тут немає, але дорослих просять після дев'яти не шуміти, адже в цей час засипають маленькі діти.

До слова, малечі тут нудьгувати не доводиться: у житловому корпусі є три зони розваг з телевізорами та іграшками, а волонтери привозять велосипеди, самокати, м'ячі. Про те, що бачили в Слов'янську, діти готові розповідати багато, але повертатися туди, де стріляють, у них немає ніякого бажання. 6-річна Ліза Іващенко, незважаючи на юний вік знає, куди потрібно ховатися, коли в небі летять літаки. "Я тут з усіма подружилася: постійно граємо, ходимо на танці, співаємо, – розповідає Ліза. - Тут добре, тому, що не стріляють, але коли війна закінчиться, все одно хочу повернутися додому".

А от батькам дітвори буває непросто: до найближчої поліклініки далеко і зайвий раз показати дитину педіатру не вийде. "Транспорт можуть викликати, але постійно говорять про брак бензину. Якщо дитина захворіла, викликаю швидку, а та періодично не приїжджає, бо ми переселенці", – бідкається мати однорічної дитини Ніна.

Чекають у таборі та поповнення: подружжя Ельчінови найближчим часом чекають на появу малюка, але вважають, що це не краще місце для переселенців. "Ми тут не скаржимося ні на що, а ось малюкові тут буде некомфортно, тому сподіваємося, що нас тимчасово дадуть притулок родичі, – каже Анна. - Благодійна організація з Харкова пообіцяла допомогти вагітним грошима". За словами Ганни, жінки в положенні харчуються в таборі як усі, але за замовленням можуть отримати все необхідне.

Харчові склади "Ластівки" заповнені продуктами до відмови, співробітники кажуть: запасів, які привезли жителі сусідніх сіл та чиновники, вистачить мінімум на півтора місяця. "Сьогодні на сніданок була гречана каша з сарделькою, печиво, цукерки та молоко. На обід – гороховий суп, пшоняна каша, відварене м'ясо і салат з огірків. На вечір – макарони і тушковане м'ясо", – розповідає меню кухар Микола Сазонов. До слова, його основне місце роботи – в Богодухівської школі-інтернаті, а в "Ластівці" Микола працює як волонтер, годуючи переселенців у вільний час. Медсестра, прибиральниці і завгосп також приходять сюди з альтруїстичних спонукань.

Головною проблемою для переселенців на сьогоднішній день залишається безробіття. У таборі живуть два десятки чоловіків і майже всі запевняють: готові працювати де завгодно, аби не сидіти на місці, але через віддаленість від районного центру (близько 12 км) їздити на роботу практично неможливо. "Сьогодні дзвонили з Богодухова і запропонували посаду водія на молокозаводі. Але проблема в тому, що щодня в п'ять ранку потрібно бути там, а до цього часу туди можна дістатися лише пішки", – говорить Анатолій Романов.

Втім, як пояснили нам в центрі зайнятості, проблему дороги злегка перебільшили. "На сьогоднішній день до нас звернулися вже п'ять осіб і всі вони отримають роботу в разі успішного проходження медкомісії, – говорить директор районного центру зайнятості Надія Лещенко. - Питання з переїздом розглядатимуть в РДА і, можливо, знайдуть рішення. Але від себе скажу: до Богодухова можна доїхати і на електричці, і на автобусі, причому часу і грошей на проїзд потрібно небагато: всього 3 грн в одну сторону".

Всього ж центр зайнятості запропонував 26 вакансій з оплатою не менше 1220 грн на місяць, але є зарплати і вище. Наприклад, технікам-лаборантам на комбікормовому заводі обіцяють зарплату в 2500 грн на місяць, а фрезерувальників в науково-технічному центрі бджільництва готові платити 2000 грн.