В Одесі переселенці на "спектаклі пригноблених" будували "мости" та ділилися досвідом

Одесу відвідав експериментальний "Театр для діалогу" з документальною постановкою під символічною назвою "Квиток в один кінець". Цікаво, що спектакль створювали вимушені переселенці, і всі актори в ньому не професіонали, а любителі, які погодилися зі сцени розповісти про те, як їм довелося покинути рідні домівки через бойові дії і з якими труднощами довелося зіткнутися на новому місці.

"Сегодня" також побувала на презентації проекту. Цікаво, що після вистави на сцену запропонували піднятися глядачам-одеситам, які, примірявши образ переселенця, змогли відчути себе на місці героїв зі Сходу та Криму.

Постановку почали з нехитрої сцени в травні минулого року, в якій звичайна сім'я з Горлівки святкує день народження. На урочистостях у вузькому сімейному колі батько пропонує своєму 20-річному синові піти з ним на референдум, щоб проголосувати за так звану незалежність регіону.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

"Тебе влаштують на роботу, візьмуть у шахту", — переконує хлопчину глава сімейства, а в бік дружини кидає: "Пам'ятаєш, як нам не платили зарплату, і ми стояли в Києві з касками, вимагаючи виплат?". І якщо дружина шахтаря спокійно реагує на пропозицію, то син, який бачив столичний Майдан, відмовляється брати участь у плебісциті і відправляється в Київ на пошуки кращого життя. Вже в столиці герой стикається з дискримінацією і не може влаштуватися на роботу через упереджене ставлення до жителів Сходу і наявний стереотип про те, що всі вони мають за плечима судимість.

Шахтар-донеччанин у виставі умовляв сина голосувати за "ДНР". Фото: Р. Сегедський

Цікаво, що іноді сцени вистави переривали, щоб озвучити шокуючу статистику. Організатори вечора розповіли, що, за неофіційними даними, в Україні живуть понад два мільйони вимушених переселенців і чверть з них стикаються з серйозними проблемами під час працевлаштування. Виникають проблеми і при зніманні житла. "Зазвичай переселенці живуть у приватному секторі, у родичів і знайомих, тому що їм важко зняти житло — їх вважають або неплатоспроможними, або неблагонадійними", — пояснює учасниця проекту Ганна Насадюк.

 У Києві хвилювало працевлаштування, а в Одесі — родинне вогнище

В ОДЕСІ — МАМА. Закінчивши спектакль, актори-переселенці запропонували глядачам піднятися на сцену і приміряти на себе будь-яку з ролей. Одеситки вважали, що найактуальніше зіграти матір донецької родини, яка під час тієї першої урочистості могла не допустити конфліктів серед рідних. А ще глядачі просили акторів обіграти історію, в якій діти в одній родині дотримуються різних конфліктуючих сторін — там роль мами також могла б допомогти уникнути конфліктів і майбутніх трагедій.

Вийшовши на сцену, глядачка Галина Пономарьова зіграла впевнену в собі жінку, яка кохає свого сценічного чоловіка. При цьому вона ставили йому конструктивні запитання, на які той не міг відповісти.

Вистава "Квиток в один кінець". У Києві переселенці зібрали повний зал, а в Одесі — близько 50 осіб. Фото: facebook.com

"В Одесі більше звернули увагу на відносини в сім'ї, показали, що жінка відіграє дуже важливу роль, що вона здатна бути містком, який може налагодити відносини і не допустити страшних сімейних трагедій і конфліктів. Якби ми не замикалися в собі, а вже на сімейному рівні вирішували проблеми і ділилися переживаннями — можливо, нічого страшного б не сталося", — поділилася враженнями від глядацької постановки учасниця проекту Оксана Потапова.

А глядачка Наталія Макарова зазначила, що проект дозволив не тільки дізнатися про інший бік проблеми біженців, але і відчути ці проблеми на власній шкурі. "Тепер для мене переселенці не безликі, і я розумію, через що їм довелося пройти. Я б хотіла, щоб такі постановки були в Одесі і щоб вони були присвячені подіям другого травня. Це б допомогло одеситам почути і зрозуміти один одного", — говорить Наталія.

ПОСТІЙНО ЗМІНЮЮТЬ СЦЕНАРІЙ ВИСТАВИ

Побувавши на постановці, "Сегодня" дізналася, що організатори проекту у своїй роботі використовують методику "театру пригнічених". Ще в минулому столітті її придумав бразильський режисер і громадський активіст Августо Боаль, який був спантеличений соціальними питаннями. На його думку, мистецтво має говорити про насущні проблеми і не відриватися від реального життя.

У своїх експериментах він працював зі звичайними людьми — фермерами, робітниками, мешканцями бідних кварталів, які в ході театральних дій говорили про те, що їх пригнічує. При цьому глядачі могли спробувати змінити хід подій і вийти на сцену, щоб замінити когось з акторів Боаля, ділячись своїм досвідом. Саме такий експериментальний жанр і надихнув команду з дванадцяти переселенців, які вирішили таким незвичайним чином поділитися переживаннями і досвідом своїх знедолених земляків.

"Мета нашої ініціативи — створити безпечний простір для діалогу навколо подій в країні, допомогти учасникам почути різні точки зору і спробувати виробити власні варіанти виходу з ситуації", — розповіли нам організатори проекту і додали, що після кожної постановки враховують зауваження глядачів для того, щоб змінити сценарій.