Прощена неділя – перший етап підготовки до Світлого воскресіння у Христі

Про суть Прощенної неділі розмірковує Митрополит Бориспільський і Броварський Антоній (Паканич).

Саме цей день я назвав би днем перемоги над собою. Чому? Чотири недільних дні поспіль ми чули церковний спів, який волає до Бога від усіх нас: "Покаяння відкрий мені двері". Зараз ці врата відчиняються. Відчиняються у Великий піст, дні нашої особистої Голгофи, що очищає життя, і веде до нашого особистого Фавору – преображення думок і настроїв серця.

ПОКАЯННЯ. У церковному календарі не просто так в Прощену неділю згадується вигнання Адама з раю – саме тоді ми чуємо перший заклик Бога до людини, познавшему гріх, покаятися в скоєному. Варто пам'ятати, що на початку покаянного подвигу лежить найскладніше випробування. І воно куди більш важке, ніж прийдешня Семитижнева стриманість. Це випробування – прощення ближніх. Причому ми не тільки повинні їх пробачити, але і щиро попросити у них згладити з пам'яті наші власні негідні слова і вчинки. Коснеющему в гордості людині буває важче переступити через самолюбство, ніж вдатися аскетичним практикам і справам милосердя. З цього приводу є ємне і чітке вираження великого вчителя аскези і покаяння преп. Єфрема Сиріна: "Якщо ти не прощаєш всякого згрішив проти тебе, то не обтяжують себе постом і молитвою – Бог не прийме тебе".

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

ПРОЩЕННЯ. Саме прощення ближніх є спроба розтрощити в собі корінь гріха – гордість, яка завжди передує духовної смерті. Православні люди добре знають вираз "постові спокуси", коли Господь, не бажаючи нашої погибелі, картає нас випробуваннями. Піст – час, коли потрібно дати Богові відповідь за ті гріхи, які людина або не усвідомлює, або забув, або, що частіше за все, поховав в глибині своєї совісті. Але добрий відповідь перед Богом, якого ми не бачимо, ми зможемо дати лише тоді, коли помиримося і пробачимо всі гріхи нашим ближнім, яких бачимо. І не тільки їх пробачимо без жодних вагань і умовностей, а й собі у них, просимо вибачення, почавши, таким чином, свій постової шлях до Неба з чистого аркуша. Адже "ніщо так не уподібнює нас Богу, як прощення людей злих, які ображають нас".