Анастасія Іщенко
оглядач Пандемія коронавірусу і подальший карантин вплинули на всі країни світу. Зміни торкнулися всіх сфер – від економіки і до звичок людей.
Західні і європейські урбаністи впевнені, що найбільше карантин вплинув на мегаполіси, де ритм життя суттєво змінився. Великим містам довелося значно переформатуватися: багато людей замість натовпу і громадського транспорту віддали перевагу велосипедам, більшість працює віддалено з дому, а попит на нерухомість в передмісті зростає.
Тому фахівці з інших країн впевнені, що офісів в мегаполісах стане менше, а екологічного транспорту – більше. Ми вирішили дізнатися, як же карантин змінить українські міста, адже певні тенденції помітні і у нас. наприклад, кияни почали масово пересідати на велосипеди і шукати приватні будинки в передмісті.
Що буде з офісами в Україні
Ми розпитали українських урбаністів про те, як же зміниться життя в містах, адже досвід європейських і західних країн відрізняється від нашого.
Влад Самойленко, голова ГО "Урбан Крю", аналітик ГО "ЦЕІД", розповідає, що на Заході міста набагато швидше і краще реагували на COVID-19 безпосередньо в період масових заражень. Десятки міст Європи і США змогли оперативно:
- зберегти роботу громадського транспорту: убезпечити водіїв та пасажирів через зміну системи входів/виходів, контактів і дистанцій один з одним;
- збільшили пішохідні простори і розширили тротуари;
- організували десятки і сотні кілометрів тимчасових або постійних велодоріжок, використавши "зайвий простір" або смуги приватного транспорту.
"Додаткову увагу і цінність придбають "зелені зони": парки, сквери. З планування районів і логістики – не перший рік мери розвинених міст оголошували про організацію простору таким чином, щоб городяни мали можливість працювати, відпочивати, мати місця для шопінгу і паркові зони в максимальній близькості до свого будинку. З показового і зрозумілого: мер Парижа пообіцяла створити "місто 15 хвилин", концепт якого – в середині великого міста організувати "мініміста", де житлові квартали мають необхідну соціальну інфраструктуру (школи, садочки), робочі місця, магазини, парки, ТЦ , ТРЦ, бізнес-центри об'єднані з транспортно-пересадковими хабами", – каже Самойленко.
Він додав, що пандемія дала можливість роботодавцям переоцінити потреби в кількості території для офісів і зменшила необхідність перебування великої кількості персоналу одночасно в одному приміщенні. Є завдання, які частина персоналу може виконувати автономно від офісів.
Дмитро Макагон, інженер, урбаніст, зазначає, що навіть до пандемії українці рухалися до того, що ставало все більше фрілансерів, і тих, хто працює вдома.
"Зараз більша частина людей працює в офісах, і виявилося, що дуже багато процесів можна виконувати у себе вдома і для цього потрібен лише комп'ютер. Процес відходу від офісів був і раніше. Формат трохи змінюватиметься, але повністю офіси не зникнуть і радикальних змін чекати не варто", – говорить Макагон.
Чи люди їхатимуть з міст
Ми вже розповідали, що з початку карантину різко зріс попит на оренду приватних будинків. Українці шукають котеджі і дачі в передмісті. Основний запит на строк оренди – від півроку і більше. Зростає і зацікавленість українців в купівлі нерухомості в передмісті.
Анастасія Боброва, аналітик і керівниця проєктів Аналітичного центру CEDOS, редактор української урбаністичної платформи Mistosite, каже, що, можливо, страх великих скупчень людей у великих містах спонукатиме деяких переїжджати за місто.
"Однак, це не стільки стосується бажання переїхати, скільки можливості. Люди з невисокими доходами не зможуть собі цього дозволити, навіть якщо захочуть. В Україні таких людей багато. За даними соціологічних опитувань, які проводили під час карантину, у близько 60% населення України заощаджень вистачить тільки на місяць, якщо вони втратять дохід", – зазначила Боброва.
Дмитро Макагон зазначає, що попит на нерухомість за містом дійсно збільшився, а деякі приміські ЖК навіть встановили рекорди з продажу в квітні.
"Це може бути не зовсім показово, тому що в момент кризи люди, які мали якісь заощадження, злякалися, що гроші можуть знецінитися, вирішили їх кудись вкласти. Поки нерухомість в містах сильно дорожче, ніж в передмісті, це означає, що попит на заміську нерухомість зростатиме. Впливає і те, що з кожним роком міста стають все менш комфортними для життя, вони перевантажені трафіком, у них погана екологія, а коли ще й удома сидіти потрібно, то робити це набагато краще десь на природі, ніж в квартирах", – пояснює Макагон.
Самойленко говорить, що вже в квітні зауважив сплеск інтересу до житла за містом. Оскільки люди оцінили життя в обмеженому житловому просторі і щільній забудові, коли не можна дістатися ні до лісів, ні до парків, ні до водойм.
"Однак у травні вже істотно зменшився інтерес до придбання земельних ділянок. Хоча короткострокова оренда будинків за містом поруч з лісами, полями поки тримається, але цьому процесу, крім докучання перебування між висотними забудовами міст, сприяло і поступове потепління. Оскільки пандемія триває, то певна частина городян 2020 року намагатиметься придбати собі землі/будинки або як для альтернативного проживання (дача), або постійного. Однак не думаю, що це буде великий відсоток жителів, а лише ті, хто може в умовах кризи собі це фінансово дозволити", – каже Самойленко.
Урбаніст додав, що останніми десятиліттями в Україні лише посилюється урбанізація і збільшення міст через відтік до мегаполісів. Зараз в містах проживає 56% людей на планеті, а за прогнозами експертів (зроблених до COVID-19), до 2050 року ця цифра має зрости до 68%.
"Я думаю, що процес урбанізації сповільниться і в окремих країнах/містах зупиниться, але суттєвої переорієнтації не відбудеться. В українських містах процес масового переїзду городян до передмість може статися тільки після того, як в передмістях будуть хороша соціальна інфраструктура, робочі місця, і коли станеться транспортний колапс. Коли любителі пересуватися приватним транспортом не зможуть їздити містом без значних витрат часу і на поїздку до центру водії витрачатимуть 1,5-2 і більше годин свого часу. І до цього колапсу, наприклад, в Києві ми вже майже підійшли. Тобто для киян не коронавірус може стати поштовхом для переїзду за місто, а економічно-транспортні причини", – пояснює Самойленко.
Як зробити українські міста зручнішими
Карантин розкрив безліч проблем українських міст. Так, після того, як в Києві закрили метро і обмежили доступ до іншого громадського транспорту, місто просто зупинилося, адже люди не могли доїхати навіть до місць роботи.
Анастасія Боброва додає, що під час пандемії і карантину в українських містах стали помітніші проблеми в галузях соціального захисту, житлової і транспортної політики. Найсильніше карантин зачепив безхатченків, людей похилого віку, бідних людей, людей з інвалідністю, неформально зайнятих людей, мігрантів.
"Тільки в Києві кілька тисяч безхатченків не могли самоізолюватись під час карантину і не мали постійного доступу до води і мила. Більш того, волонтери та громадські організації, які допомагають безхатченкам в Києві, не ввійшли до переліку тих, хто міг отримати пропуски для громадського транспорту, що значно ускладнило їх роботу. Ще однією вразливою групою стали люди, які орендують житло у великих містах. Для власників житла на час карантину в Україні призупинили виплати з іпотеки і стягнення штрафів за несплату комунальних послуг. У той же час орендарям залишалося тільки розраховувати на приватні домовленості з орендодавцями про знижки на оплату житла. Крім цього, орендарі витрачають істотно більшу частку свого доходу на житло, ніж власники, і тому уразливіші втратити дах над головою, якщо їхні доходи зміняться", – пояснює Боброва.
Експерт додає, що закриття метро в Києві на початку карантину лише підкреслило те, що система наземного громадського транспорту столиці орієнтована переважно на підвезення до станцій метро. І без підземки не може впоратися з такою кількістю пасажирів. Київ – порівняно автоцентричне місто, і під час карантину люди, які мали приватне авто, могли вільно пересуватися, відпочивати за містом, відвідувати рідних в інших містах, що тільки поглибило наявні нерівності між тими, у кого є авто, і тими, у кого його немає.
"У галузі транспорту потрібно пріоритезувати розвиток громадського транспорту та альтернативної мобільності. Однак існує ризик, що після закінчення карантину люди боятимуться користуватися громадським транспортом, оскільки в ньому складно зберігати дистанцію. Тому великим містам варто також розвивати велоінфраструктуру. Під час карантину, за підрахунками громадської організації U-cycle, кількість велосипедистів в Києві збільшилася в два з половиною рази порівняно з минулим роком. Важливо заохочувати людей менше користуватися приватними автомобілями. Такі рішення є екологічно стійкими, а також економічно вигідними", – каже Боброва.
Вона додала, що органи влади повинні направити ресурси на підтримку вразливих груп населення. Оскільки, чим більше люди соціально вразливими, тим більше їх шанси захворіти. Наприклад, необхідно відкрити більше муніципальних притулків для безхатченків (зараз в Києві такий притулок тільки один і в ньому всього 150 місць). Розвивати і поліпшувати систему безкоштовних громадських туалетів у містах. Створювати комплексні програми з реінтеграції безхатченків, щоб відновити їх соціальні зв'язки і допомогти знайти роботу.
У той же час Влад Самойленко пояснює, що Україна сильно відстає за зручністю міст від європейських країн, тому потрібно адаптувати ті рішення, які вже показали свою ефективність. Урбаніст вважає, що потрібно зменшувати темпи тотальної забудови, щоб зберегти зелені зони. Також потрібно проводити децентралізацію в містах, оскільки районні ради чи ради мікрорайонів ефективніші в плануванні території.
"У містах повинно бути створено/відновлено більше маршрутів рейкового громадського та іншого наземного транспорту: трамваї, електрички і трамвайні, автобусні лінії з достатньою кількістю великогабаритного рухомого складу. Закривати метро було помилкою. У місті немає альтернативи суспільному транспорту для перевезення великої кількості людей. Однак суспільний транспорт повинен бути комфортним, курсувати часто і з короткими інтервалами і покривати більшість вулиць/кварталів міста", – каже Самойленко.
Він додав, що також потрібно створювати мережі повноцінних велодоріжок, оскільки якщо пересування на велосипеді містом буде безпечним, більше пасажирів пересяде на екологічний транспорт.
"Для зменшення скупчень людей і збереження дистанцій пішохідні площі і тротуари повинні бути ширшими. В умовах, коли припарковано тротуари, цілі площі, міські адміністрації повинні виключити запаркованість тротуарів, наземних переходів, вулиць з інтенсивним пішохідним трафіком. Також потрібно ввести в роботу електронні квитки і безконтактні способи оплати за проїзд у всіх видах перевезень: як міських, так і міжміських", – каже Самойленко.
Урбаніст підсумував, що міста, особливо на період пандемії, повинні зберегти і розвивати громадський транспорт, збільшити паркові зони, забезпечити пішоходів і велосипедистів достатнім безпечним простором, де можна уникати тісного контакту друг з одним.
Про те, як світ виходить з карантину, дивіться в сюжеті "Сьогодні":
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми