Ігор Рець
Випусковий редактор Щороку в річницю першого польоту людини в космос у світі відзначають День космонавтики. Поточного року відчути себе космонавтом у ворожому космічному просторі зможе кожен – самоізоляція уже місяць змушує українців дивитися на світ зі своїх квартирчерез віконця-ілюмінатори. Заходи також пішли в онлайн.
12 квітня під час "Космічних шотів онлайн" представники Державного космічного агентства і Національного антарктичного наукового центру обговорять важливі питання про проблеми космосу. Сайт "Сьогодні" поспілкувався з організатором "Космічних шотів", координатором організації Noosphere Наталією Боротканич про те, як впливатимуть кризи на дослідження космосу, і як космос вплине на наше життя.
- У чому особливість заходу "Космічні шоти онлайн"? Як виникла ідея такого формату? Які були труднощі перед реалізацією?
- "Космічні шоти" – це зустрічі, які ми проводимо в межах науково-популярного журналу The Universe Space Tech. Наш журнал – це єдине в Україні друковане науково-популярне видання про космос та астрономію. Для наших читачів ми проводимо зустрічі онлайн, під час яких обговорюємо актуальні питання у світі космосу. На час карантину ми перейшли в режим онлайн. У слові "шоти" закладений формат наших зустрічей – це кілька коротких лекцій, питання-відповіді. У День космонавтики гостями космічних шотів буде глава Державного космічного агентства Володимир Усов і директор Національного антарктичного наукового центру Євген Дикий. Плануємо обговорити актуальні питання фінансування цих галузей в умовах фінансової кризи, що насувається. Навіщо ми досліджуємо космос і Антарктиду? Це питання державного престижу чи ми таки розраховуємо на дивіденди, нехай навіть у віддаленій перспективі?
У цих галузях Україна посідає чільне місце у світі. Якщо говорити про країни, які здатні створити супутник і вивести його на орбіту, використовуючи власну ракету-носій, то таких у світі менше двох десятків. Наукові станції в Антарктидімають лише 30 країн. Україна входить в обидва переліки. Це дуже важливо для іміджу нашої країни. Нескладно здогадатися, що інші учасники цих "клубів" – це країни-світові економічні лідери.
Водночас, і космос, і Антарктида сьогодні активно комерціалізуються. Наприклад, в Антарктиді розвивається туризм. Час, коли основним інвестором космосу була держава, давно минув. На цьому ринку, як і в будь-якій іншій індустрії, працюють приватні компанії, а вся їхня діяльність вимірюється доходом. NASA зараз зосередилося на науковій частині в дослідженні космосу, а всі напрямки, які монетизуються, віддає приватникам і замовляє у них послуги за конкурентною ціною. Я б навела приклад програми космічного агентства США "космічне таксі" – доставляння вантажів та екіпажу на орбіту. NASA платить компаніям фіксовану ціну за вартість доставляння, всі інші замовлення компанії мусять знайти самі. Найімовірніше найближчим часом ми станемо свідками буму космічного туризму як на навколоземну орбіту, так і навколомісячну.
На жаль, Україна відстає від США в питанні комерціалізації космосу як мінімум на 20 років. У США питання конкуренції та економічної ефективності космічної діяльності почали активно обговорювати ще в середині 90-х, а в нульових вже були зареєстровані такі компанії як Space X, Blue Origine. В Україні лише два місяці тому, в лютому, набув чинності закон, який дозволяє приватним компаніям займатися ракетобудуванням. До цього моменту у нас був єдиний виробник ракет-носіїв – державне підприємство "Південний машинобудівний завод" і повна монополія держави. В умовах ринкової економіки така схема не працює: відсутність конкуренції не стимулює виробника знижувати ціни і прискорювати реалізацію. Нещодавно глава космічного агентства Володимир Усов на своїй сторінці у Facebook опублікував дані попереднього аудиту галузі: найамбітніші космічні проєкти, такі як супутник зв'язку "Либідь", космодром Алкантара в Бразилії, залишили країну з боргами та збитками в розмірі 1 мільярда доларів.
- На сайті організації зазначено, що місія Noosphere – об'єднати вчених і дослідників для просування науки та технологій у бізнес-середовищі в глобальному масштабі. Як це реалізується на практиці? Що ви могли б розповісти про сьогоднішній науковий і промисловий потенціал України в космічній сфері?
- Noosphere – це не тільки організація, це ціла екосистема, яку вибудовує її засновник, бізнесмен і філантроп Макс Поляков. Система починається з освітньої складової: кадри наше все. При семи вузах України функціонують інжинірингові школи Noosphere, мета яких – "заразити" студентів ідеями космосу і в перспективі запропонувати їм робочі місця в українських компаніях, які входять до групи проєктів Noosphere.
В космічній сфері Макс Поляков вибудовує вертикаль, так би мовити, створює космічну систему повного циклу з власними ракетами, супутниками й аналізом даних – як продукт для кінцевого користувача. Це дозволить Noosphere не залежати від конкурентів, знизити фінансові витрати, а також додасть маневреність в питанні комерціалізації космічного бізнесу. Кожна ланка цієї системи може та мусить працювати самостійно, а в разі нових викликів, компанія зможе їх швидко вирішити, інтегруючи передовий досвід команд з різних сегментів.
До групи проєктів Noosphere входять: американська ракетна компанія Firefly Aerospaceз науковим центром у Дніпрі; компанія, що надає аналіз супутникових даних EOS; виробник супутників EOSSAT; компанія з розробки електрореактивних двигунів SETS тощо.
- Після епідемії коронавірусу очікують світової економічної кризи. Як, на вашу думку, він позначиться на підприємствах космічної сфери?
- Космічна галузь не відірвана від світової економіки, тому криза не може обійти її стороною. Вже зараз видно, які компанії постраждають найбільше – ті, які залежать від інвестора. Інвестор, чи в особі держави, чи приватний, тепер буде як ніколи обережним.
З початку коронакризи про фінансові проблеми і розпуск співробітників оголосили дві американські космічні компанії – OneWeb і Bigelow Aerospace. Перші – це компанія-творець широкосмугового Інтернету завдяки технологіям мобільного супутникового зв'язку. Незважаючи на те, що компанія вже вивела на орбіту 74 супутники з 600 запланованих, 27 березня вона подала заяву про банкрутство. Компанія заявила, що їм відмовила у фінансовій допомозі група SoftBank Group Corp, яка підтримувала діяльність OneWeb.
У схожій ситуації опинився також розробник космічних готелів – Bigelow Aerospace. Навряд чи проблеми будуть у підрядників NASA: ринок космосу у США потрапляє під визначення стратегічного напрямку на рівні державної політики. А от державні виплати на космос інших країн можуть бути переглянуті.
- Зараз часто говорять про "Місячну гонку 2.0". Водночас у України залишилися розробки радянської місячної програми. Як українські компанії зможуть використовувати цей потенціал з користю?
- СРСР, паралельно зі США, розробляв програму висадки людини на Місяць. Радянський місячний корабель, як і "Аполлон", складався з основного блоку (він залишався на орбіті Місяця), і модуля, який здійснював посадку на поверхню нашого супутника. Радянський спусковий апарат з робочою назвою "Блок Е" розробили в Дніпрі, на держпідприємстві КБ Південне. Наскільки саме ця технологія затребувана зараз, складно зрозуміти.
Безперечно, що в найближчі роки космічним трендом буде освоєння Місяця і Україні варто знайти своє місце в цій гонці. Наївно вважати, що українські підприємства запросять як підрядника. США вже активно підписують контракти на надання послуг з доставляння вантажів та астронавтів на Місяць, будівництва місячної і навколомісячної бази. І всі підрядники – американські компанії.
Firefly (входить в групу Noosphere) відібрана NASA серед компаній, з якими будуть укладені контракти з доставляння наукового обладнання на поверхню Місяця. З цією метою компанія розробляє орбітальний транспортний корабель (Orbital Transfer Vehicle, OTV) і посадковий модуль Genesis.
Також місячна програма розвивається в Європейському космічному агентстві і, на мою думку, Україна має зосередити свої зусилля саме на співпраці з Європою. Але така кооперація неможлива без фінансової участі кожної зі сторін. Чи під силу це економіці нашої країни, мені судити складно.
- Космічні технології часто застосовуються для вирішення повсякденних завдань. Колись космічна промисловість подарувала людям взуття на липучках, зараз космічні технології застосовуються в сільському господарстві – супутниковий моніторинг дозволяє вимірювати площі та межі полів. Які технології розвиватимуться найближчим часом і як вони полегшать життя людям? Імовірно, моніторинг лісових пожеж, незаконної вирубки тощо?
- Я б розділила космічні технології на два напрямки: прямого призначення і побічний продукт діяльності. Липучки – це приклад побічного продукту. Насправді їхній винахід не має нічого спільного з космосом, це поширений міф. Липучки були запатентовані 1955 року в Швейцарії, а популярність і широке застосування вони отримали після місії Аполлон. Під час польоту до Місяця астронавти закріплювали всі предмети в кораблі, використовуючи липучки.
А інфрачервоний термометр, який зараз як ніколи важливий, з'явився завдяки космічним дослідженням. Спочатку технологію використовували в інфрачервоному астрономічному супутнику IRAS, апарат вимірював температуру зірок і планет. І таких прикладів існує безліч: піна з пам'яттю для матраців, прозорі брекети для зубів, технологія сублімації продуктів і багато іншого.
Застосування супутників в сільському господарстві та інших галузях – це їхнє використання за прямим призначенням. До групи проєктів Noosphere входить компанія EOS, яка надає аналітику на основі супутникових даних в 22 індустріях. Найбільш затребуваним напрямком є сільське господарство. Супутникові технології застосовують усі учасники агроринку: уряд, фермери, страхові та кредитні компанії, трейдери. Супутник надає як оперативну інформацію про ситуацію на полі, так і дозволяє прогнозувати урожай і, відповідно, ціноутворення, а також контролювати ситуацію, не виходячи з офісу. Наприклад, в ЄС супутники замінили контролерів полів. Ці люди перевіряли дотримання фермерами екологічних норм, уточнювали площі, культуру, а, відповідно, й розмір субсидії.
В Україні EOS створив карту класифікації культур, яка містить супутникові дані з 2016 року і постійно оновлюється. Цей проєкт компанія виконувала на замовлення Світового банку. Карта дозволяє визначити площі посівів, типи культур за весь період та оцінити їхній стан. Більш того, карта показує відмінності між офіційними і фактичними даними земельних ділянок, зіставляючи супутникові знімки з записами Госгеокадастра. Площі культур, обчислені з цих знімків, можна порівняти з офіційними показниками. В окремих регіонах було виявлено близько 20% засіяних площ, які не відображалися у звітах Державної служби статистики.
До платформи EOS підключені всі світові офіси Greenpeace. Вони найчастіше використовують супутникові дані саме для моніторингу вирубки лісів та лісових пожеж. Один з останніх прикладів EOS – це використання супутникових знімків для підвищення продуктивності видобутку кольорових металів. Компанія отримала грант ЄС у межах програми "Горизонт 2020" і спільно з консорціумом з країн ЄС створює платформу для smart-управління кар'єрами і шахтами. Це багатокомпонентна платформа, яка має підвищити прибутковість підприємств на 30%. EOS у даному проєкті надає температурні та гравіметричні карти, моніторить хвости і відстійники переробленої руди, надає аналітичну інформацію щодо екологічної ситуації. Як тестові майданчики обраний видобуток золота, срібла, марганцю і нікелю.
Якщо говорити про технології найближчого десятиліття, то космос вплине на низку галузей поза аерокосмічною діяльністю – насамперед це IT, телекомунікації та кібербезпека. У середньостроковій перспективі розвиватиметься космічний туризм, гірничодобувне обладнання відправлять на астероїди, а посилки, які сьогодні доправляють літаки і вантажівки, цілком можливо – прилітатимуть на ракетах.
А чи зможуть кур'єри разом з посилкою доправити вам коронавірус – дивіться у сюжеті:
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми