Катерина Степаненко
редактор Незалежній Україні виповнюється 28 років. Навіть по людських мірках це дуже невеликий вік. Юність. Але скільки всього пережила країна за цю мить історії! Журналісти новин "Сьогодні" не тільки відкрили свої архіви, щоб поглянути на Україну 90-х, але і поговорили зі знаменитостями і зібрали самі колоритні розповіді про їх тогочасне життя. Вони згадували, як брали участь у демонстраціях за незалежність України, вболівали на кухнях, отримували зарплату свинями, робили спецефекти пилососами, вчилися спілкуватися з "малиновими піджаками", мріяли про нове життя своєї країни і шкодували про повільні реформи. Спортсмени пишалися, коли грав український гімн на честь їхніх перемог, а артисти раділи почуттю свободи.
Першу частину, спогади зірок шоу-бізнесу читайте тут: Постаті 90-х: напередодні Дня Незалежності зірки естради згадали, яким було життя 28 років тому
Гайсинський: "Сейф зник з Банкової разом з документами по ДКНС"
Екс-перший заступник генпрокурора України, народний депутат першого парламенту незалежної країни, глава комісії Президії ВР з розслідування діяльності ДКНС Юрій Гайсинський розповів новинам "Сьогодні":
- Напередодні ДКНС і проголошення Україною незалежності я працював прокурором найбільшого індустріального району Харкова – Московського (він найбільший за населенням в Україні, більше, ніж, наприклад, місто Полтава). У 1990 році я став народним депутатом УРСР. Тоді дозволялося поєднувати посади, так що прокурором я залишився.
Про ДКНС дізнався, як і всі, 19 серпня. У прокуратури мене чекали сотні людей, щоб роз'яснив ситуацію. Я зачитав статтю з Кримінального кодексу про зраду Батьківщини шляхом захоплення влади. Потім подзвонив Євген Кушнарьов, Царство йому Небесне, тоді глава міськвиконкому, як зараз кажуть, мер Харкова. Вирішили зустрітися з ним і ще депутатами. Мене полковник міліції відмовляв їхати на зустріч, мовляв, телефони прослуховуються, вас всіх заарештують. Але я поїхав. Ми домовилися про дії.
Вранці 21 серпня на сесії міськради я зачитав проект постанови про порушення кримінальної справи проти учасників ДКНС. Потім був безславний кінець цього путчу. 22 серпня я видав наказ по прокуратурі про її декомунізацію. А 24 серпня нас, депутатів, запросили на позачергове засідання ВР. І там ми проголосували за незалежність України.
Через два дні я був обраний головою комісії Президії ВР України з розслідування діяльності ДКНС у нас в країні. Виділили місце роботи на вулиці Орджонікідзе (нині Банкова, навпроти головного будинку). До комісії входили 20 депутатів України і 2 депутата ВР СРСР від України. Плюс дали нам технічних працівників і навіть охорону!
Ми зайнялися Компартією України (КПУ), стали викликати співробітників ЦК. Приходили секретарі ЦК, члени Політбюро ... Нам повідомили, що КПУ підтримала ДКНС, направила шифровані телеграми в обкоми і райкоми. Ось ми і опитували співробітників ЦК, що і як було. У нас були викривальні документи, зокрема, зі Львова нам передав метри розшифрованих телеграм глава облради В'ячеслав Чорновіл. І це підтвердили шифрувальники ЦК (хоча в самому ЦК спочатку стверджували, що нічого в підтримку ДКНС не писали). Втім, перший секретар ЦК Станіслав Гуренко визнав правду, взяв провину на себе. Він був єдиним з верхівки ЦК, хто не викручувався, що не брехав. Потім ми написали проект указу з двох пунктів. Перший – заборонити в Україні діяльність Компартії. Другий – націоналізувати майно КПРС і КПУ на території країни. Президія ВР це прийняла. І Компартія, по суті, була заборонена в Україні. Правда, сесія Ради указ Президії не затвердила, та й скасований він не був. Після рішення Президії ВР 30 серпня 1991 року один із секретарів ЦК КПУ і керуючий справами КПУ віддали мені ключі від "партії", тобто від будівлі ЦК на Банковій, де зараз Офіс президента України. Я їх передав в управління справами ВР.
Минув час, я став першим заступником генпрокурора України, генпрокурором був колишній суддя Віктор Шишкін. Весь цей час тривало розслідування діяльності ДКНС, вже порушила справу Генпрокуратура. Одного разу я прийшов на Банкову, де засідала наша комісія, щоб ознайомитися з новими документами. Але в кабінеті ... не виявилося сейфа з ними! Великого і важкого сталевого ящика в людський зріст! Я доповів керівництву ВР, начебто велося розслідування зникнення сейфа, я говорив з технічними працівниками, вони розводили руками, але в очах я бачив лукавство. Думаю, команду дали зверху з парламенту, комусь було невигідно мати такий компромат на Компартію ... Потім і слідство Генпрокуратури у справі про ДКНС було припинено. Про долю сейфа так нічого не відомо до цього дня. Але є в архівах ГПУ 80 томів кримінальної справи по ДКНС, журналісти та історики можуть з ними ознайомитися...
Хмара: "Потрібні були дострокові перевибори, але до нас не прислухалися"
Відомий правозахисник, дисидент, народний депутат І, ІІ, ІV скликань, Герой України Степан Хмара:
- Незалежність уособлює відродження державності, і це найвища цінність, без якої країна не може ні повноцінно жити, ні нормально розвиватися.
Незалежність України була метою всієї моєму житті. Ні про що я так не мріяв. І більш значущого свята особисто для мене не існує.
На жаль, створити державу, яка б відповідала стратегічним інтересам і сподіванням українського народу, робила внесок в європейський і світовий розвиток, за минулі після здобуття незалежності роки не вдалося.
Після проголошення Декларації про держсуверенітет необхідно було йти на дострокові перевибори Верховної Ради, що призвело б до перемоги демократичної і патріотичної більшості над радянською, комуністичною номенклатурою. Але частина прогресивно налаштованих депутатів, що залишалася в меншості, насамперед лідери Народного Руху України, не прислухалася до порад групи, куди входив і я, про необхідність таких перевиборів. В результаті стара номенклатура не тільки тоді зберегла позиції, але і посилила свою владу, в певних модифікаціях утримуючи її по сьогоднішній день. Цю владу красиво називають олігархічною, а насправді вона мафіозна.
Чи зуміє змінити ситуацію на краще нове керівництво країни? Поки однозначно відповісти важко – до влади прийшли люди з різними, іноді і діаметрально протилежними поглядами. Яким буде співвідношення сил, яку лінію обере вище керівництво, в тому числі лідер нинішньої більшості, покаже час.
Семен Юфа: "Нам випало першими починати приватизацію"
Одним з тих, хто стояв біля витоків зародження в Україні приватизації, був Семен Юфа. Споживче товариство "Меркурій", яке він створив разом з партнерами, привабило тисячі пайовиків, які мріяли розбагатіти.
- "Меркурій Траст" першим отримав ліцензію №1 і більше півроку був єдиним довірчим товариством, конкуренти з'явилися пізніше, – каже газеті "Сегодня" Юфа. – Понад 130 тисяч сімей довірили нам свої приватизаційні сертифікати. Ми викупили частки більше 40 привабливих торговельних підприємств.
Юфа каже, що відчував тоді людиною, що робила добрі справи, що досягла небаченого успіху:
- Протягом семи років "Меркурій" щодня і без вихідних викуповував і пропонував власні акції і облігації, за якими з 1990 по 1994 рік було нараховано та виплачено суми, які збільшили початковий внесок в доларах в 32 рази. В архівах збереглися газети з нашими оголошеннями: "Меркурій" нічого не обіцяє, а тільки інформує!". Лише на різниці у вартості цінних паперів ми заробляли від 50 до 100 тисяч доларів щодня!
На питання, чи був він мільйонером, Юфа відповідає ухильно, називаючи свою функцію швидше адміністративною, ніж розпорядчою. Поточними справами займалося правління товариства "Меркурій", воно ж було фільтром ініціатив: щось стверджувалося, щось відхилялося.
- Я вважав, що краще допустити помилку при виборі напрямку фінансування, ніж залишити гроші в сейфах. Гроші повинні були працювати, інакше їх з'їла б інфляція.
Паралельно виникла ідея організувати у Києві на Республіканському (нині – Олімпійському) стадіоні величезний речовий ринок.
- Кінець 80-х – початок 90-х – тотальний дефіцит на все, починаючи з прищіпок, зубних щіток, прасок і закінчуючи теплим одягом. Такого достатку, як зараз, звичайно, в помині не було. Човникарі курсували через кордон, масово везли ширвжиток і продавали на стадіоні. Нас не відразу туди пустили, довелося переконувати, просити. Міністром у справах молоді та спорту був Валерій Борзов, директором стадіону Сергій Демидов – вдалося з ними домовитися. Центр Києва, величезні площі, хороша транспортна розв'язка, зручно для всіх. І справа пішла: контейнерами надходив імпорт з Польщі, Франції, Ізраїлю. Це була віддушина для тисяч людей, які шукали недорогі і потрібні речі. З'явилися сотні робочих місць, де можна було заробити на купівлі-продажу.
І стадіон отримував від ринку певну допомогу, наприклад сміттєзбиральні машини, інше обладнання. Юфа запевняє, що якийсь бартер з дирекцією був, але хабарі чиновникам від спорту йому давати не доводилося.
А потім почався пресинг. І досягли успіху в цьому, за словами Юфи, як раз ті, хто покликаний був забезпечувати законність і порядок.
- Прізвища за давністю років наводити не буду, скажу лише, що дуже старався тодішній київський УБОЗ – Управління по боротьбі з організованою злочинністю. Викликали на бесіди, вимагали розповісти про людей "авторитетів" – Авдишева, Савлохова, хоча ніяких справ мати з ними не доводилося. Стали надходити погрози – мені, членам сім'ї. Був замах на вбивство. І я зрозумів: якщо не виїхати, хорошим не закінчиться.
Бізнесмен заперечує, що їхав до Ізраїлю з валізами грошей, каже, що змушений був навіть квартири закладати, щоб з боргами розрахуватися. Бідним не був, але чутки про мільйони вважає сильно перебільшеними.
Після його від'їзду "Меркурій" і ринок проіснували більше двох років. Деяким пайовикам довелося не один місяць оббивати пороги, щоб повернути хоча б вкладене. Про колишні дивіденди мова вже не йшла.
Юфа отримав ізраїльське громадянство. Займався телекомунікаційним бізнесом і IT-технологіями. Після Помаранчевої революції переїхав до Молдови. Близько двох років тому повернувся до Києва. Нинішні плани не такі масштабні, проте без діла не сидить – будує проекти, пов'язані з доповненою реальністю, торгівлею, екологією.
- Україна унікальна географічним розташуванням, ресурсами, землею, людьми, які заслужили право жити по-людськи, отримувати за свою працю гідну винагороду, виховувати дітей, бути впевненими в їх щасливому майбутньому, мати власну забезпечену старість, і я вірю, що так буде, – каже бізнесмен. – Не відразу, звичайно, але не може не бути.
З далеких 90-х ми зберегли, на жаль, тотальну соціальну несправедливість, нехтування елементарними демократичними правами і свободами громадян. Ми вкотре готуємося відзначити День Незалежності, однак для багатьох це поки свято несправджених надій. А надії повинні збуватися, особливо вистраждані, за які заплачено дорогу ціну.
Депутат Заєць: "В ті часи ми все робили з запізненням"
Нардеп кількох скликань Ради, в тому числі і самого першого, 67-річний Іван Заєць напередодні головного свята країни розповів нам про те, якими були перші тижні незалежності, які надії виправдалися, а які – ні.
"Країна – це величезна цінність для будь-якого народу. Починаючи з давніх часів, українці занадто довго боролися і проливали кров за Україну, – каже Заєць. – Я не сподівався, що у нас за помахом палички зміниться життя. Після здобуття незалежності Україною я був налаштований на те, що попереду нас чекало багато справ. Так само налаштований і зараз. Але при цьому вважаю, що ми запізнилися в тому, що до цих пір виходимо зі статусу колоніальної держави. У нас тоді не відбулася декомунізація, хоча її треба було проводити саме тоді, на зорі незалежності. Ми почали тоді переходити до ринкової економіки, а й тут все проводилося з запізненням. Це сталося через те, що у нас у владі було багато комуністів, багато так званих червоних директорів. Вони займали проросійську позицію і робили все заради відновлення зв'язків з Росією. Також ми не допрацювали над своєю національною ідентичністю".
Згадав екс-депутат і випадок, який зробив його знаменитим всенародно: спікер парламенту Іван Плющ зробив йому зауваження:
"Депутат Заєць! Не стрибайте по залі". "Мене це не образило. Я дуже добре знав Івана Плюща. Він завжди використовував такі прийомчики не для того, щоб образити, а щоб розрядити обстановку в сесійній залі", – згадує Іван Олександрович.
Нагадаємо, раніше новини "Сьогодні" писали про те, що потрібно знати про головні заходи Дня Незалежності: Ходу Гідності і Марш Захисників. Замість військового параду по Києву пройдуть ветерани на чолі з президентом Зеленським.
Також нагадаємо, що до Дня Незалежності відбудеться прем'єра фільму "Україна: еволюція гідності".
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми