У кожної людини є місце, де вона почувається спокійно і добре. Зазвичай це рідний дім. Але для декількох десятків жителів Петровського району Донецька, у тому числі дітей, таким місцем стало старе бомбосховище, в якому вони живуть з літа минулого року. Кажуть, що тільки тут почуваються в безпеці, адже в їхньому районі не змовкають залпи артилерії. При цьому у них є неподалік свої будинки, у багатьох вони навіть не пошкоджені, але більше двох десятків донеччан не можуть повернутися туди. Проблема чисто психологічна: вони постійно чекають, що ось-ось знову почнуться вибухи, знову на їхніх очах загинуть люди і зруйнуються вцілілі житла. Бомбосховище – їх тиха гавань, уособлення спокою і головне – безпеки.
З жителями бомбосховища, маленькими і великими, почали працювати психологи-волонтери Гуманітарного штабу Ріната Ахметова. "Люди знаходяться у складних життєвих обставинах. Вони бояться покинути сховок, хвилюються, що їх не пустять назад, тому й не можуть пересилити себе – повернутися додому і спробувати налагодити звичайне життя, – розповіла "Сегодня" психолог-волонтер Анна Леонькіна. – Їм пропонували нормальне житло і допомогу в організації харчування, але люди відмовилися".
Самі жителі бомбосховища кажуть, що дуже хочуть повернутися додому. "Там найкраще, звичайно, якщо тихо, – розповіла 24-річна Світлана, мама чотирьох дітей. – Там улюблений будинок, двір, дерева. Я прибігаю додому, приготувати поїсти або попрати, і якщо вдень, коли зайнята, я почуваюсь там нормально, то ввечері наростає занепокоєння". За словами донеччанки, війна не закінчилася, тому говорити про остаточне повернення додому рано: "Надивились вже, як до сусідів в городи і даху поприлітало, як рознесло все ... Так що побудемо краще тут, тут безпечніше"
Для того щоб подолати психологічний бар'єр жителів бомбосховища, психологи Гумштабу Ріната Ахметова розмовляють з ними, займаються з малюками. "Давайте намалюємо місце, де вам безпечно, спокійно, затишно і добре", – пропонує психолог Наталія Миколаєва. Малюють і діти і дорослі: у всіх на малюнках море, сонце, пісок, кораблі і медузи – позначаються три місяці літнього відпочинку в Бердянську, коли діти змогли забути, що в рідному місті йде війна. У трирічної Влади найкраще виходить медуза, а чотирирічна Таня зробила з паперу для малювання літак і з задоволенням його запустила. Дорослі намалювали будинок відпочинку і знову ж – сонце. "Як тільки вам стане страшно, відчуєте занепокоєння, дискомфорт, то відразу ж уявляйте ваше безпечне місце, – пропонують психологи. – Згадайте, чим ви займалися там, якими справами, куди ходили і що бачили. Тоді почуття занепокоєння і страху відступить, ви прийдете в себе і заспокоїтеся".
Дорослі погоджуються, киваючи головами, діти вже бігають і стрибають у "класики" біля стали рідних дерев'яних дверей бомбосховища. Поруч тихенько гуде шахта імені Челюскінців. Психологи розбирають малюнки. "Бачите, всі малюють своє безпечне місце без людей, вони не бачать тих, з ким їм комфортно. Кожен з них потребує пильної уваги, тут потрібна комплексна робота не тільки психологів, а й соціальних працівників, медиків, органів влади. На жаль, у таких людей, постраждалих від війни, виробляється постійна позиція жертви, відбувається штучна інвалідизація, і психологи покликані допомогти їм повернутися в звичайне життя".
На сьогоднішній день більше 5000 осіб вже отримали психологічну допомогу від фахівців Психологічної служби Гуманітарного штабу Ріната Ахметова. Щодня кожен Центр психологічної допомоги Донецька, Києва та Маріуполя відвідує близько 70 осіб. 250 психологів сьогодні проходять навчання за проектом підготовки кризових психологів "Травма війни". Деталі можна дізнатися за телефоном 0800509001.
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми