Історія моряка: одесит ловив на гачок акул і купався серед крокодилів

Коли за бортом мінус. Хвилі хитали судно в 40 тонн як сірникову коробку, а екіпаж при сильному морозі цілий день збивав заморожену воду з обмерзшого хімовоза. "Лід тоді зайняв майже весь прохід", – згадує моряк. Фото з архіву А. Папуши

У Заполяр'ї. Біла ведмедиця дивилася на людей з докором, мовляв, наїхали і заважають ловити тюленів, а її дитинча, як Умка, напівлежачи плентався за мамою, перебираючи лише задніми лапами. Фото з архіву А. Папуши

"Морська змія". Моряк зловив на вудку вугра близько 3-х метрів завдовжки, а в його відкриту пащу вільно помістився людський кулак. Подивитися на улов і зробити з ним знімок збіглася вся команда. Фото з архіву А. Папуши

8-е березня. Хоча слабкої статі на судні не було, моряки відзначили жіночий день з шашликом у відкритому морі, який приготували на мангалі, зробленому з двох розрізаних навпіл бочок. А на закуску – велике відро креветок в маринаді. Фото з архіву А. Папуши

47-річний кранівник Валерій Папуша ходить в море 8 років: "Головне не вважати себе спеціалістом, а то буде аварія". Фото з архіву А. Папуши

1/5

Хоча 47-річний моряк Валерій Папуша впевнений, що його професія далека від романтики, він зізнається: на суші б працювати не зміг. "Кожен день ходити на роботу, потім повертатися додому – це не для мене, а моряками були ще мій батько і дядько", – розповідає Валерій. І згадує, як бував за полярним колом, спілкувався з афроамериканцями під "допінгом" і трохи назавжди не залишився на Кайманових островах через заборонену риболовлю.

За вісім років поневірянь по морях і океанах Валерій працював в якості кранівника на танкерах і хімовозах і побував на всіх континентах. "У моїй роботі на крані головне – не вважати себе фахівцем, а то трапиться аварія", – вірить у прикмети наш співрозмовник, який вміло орудує ковшем, здатним за раз занурити на судно близько 12 тонн вантажу.

ЛОВИЛИ АКУЛ. Свою роботу моряк не вважає незвичайною, мовляв, на борту, як і на суші – восьмигодинний робочий день, а субота та неділя – вихідні, якщо, звичайно, на вахті не потрібно стояти. У вільний час члени екіпажу відпочивають: з фотографій і відео монтують фільми про свої пригоди, ловлять на вудку рибу, сушать таранку на дроті.

"На гачок ловилися зубасті мурени, які можуть палець прокусити, скати, саргани, великі соми, а одного разу ми навіть зловили маленьку акулу-молот, яка містилася на судні в звичайному умивальнику", – розповідає моряк і зізнається, що найсмачніша риба – нігріта.

"А коли ми закинули вудки в кришталево чисту воду на Кайманових островах, то нас з берега засікли катери охорони та попередили, що ловити рибу тут заборонено, тому, мовляв, заховайте вудки, а щоб оплатити тут штраф, доведеться працювати на островах до кінця днів своїх", – згадує морський вовк.

ЦІЛОДОБОВО НІЧ. За час своїх мандрів одесит бачив нові вітрильні судна на кілька щогл, які в точності повторювали конструкцію своїх предків XVIII-XIX століть, приватні острови і маленькі підводні човни для туристів. Втім, найбільше нашому герою запам'яталося плавання в Заполяр'ї.

"Ми підійшли до льодової кромки і два тижні чекали криголам, тому що без нього не могли пройти далі. Тоді я вперше побачив величезний атомний криголам "Таймир" з екіпажем у сто людей, який може самостійно забезпечити енергією цілий район міста", – захоплюється наш співрозмовник.

Весь час перебування за полярним колом там 24 години на добу була ніч, і тільки кілька разів з'являлася блакитна кромка неба. "Вже в жовтні там стояла температура мінус 20. Причому сніг і лід всюди з'явилися протягом декількох днів", – згадує Валерій і зазначає, що поки моряки куталися в теплі речі, фіни ходили у себе на судні в сауну, а потім стрибали в море, температура води в якому від сили була 5 градусів тепла.

ДЕШЕВИЙ КОКАЇН. Не менш цікавою виявилася і зупинка в Белізі, місті в невеликій однойменній державі Центральної Америки, яке відоме як перевалочна база кокаїну.

"Ще по дорозі на берег веселий афроамериканець, співробітник катера, який нас доставляв на сушу, за пачку сигарет провів нам повну екскурсію і додав, що один грам кокаїну у них коштує п'ять доларів", – сміється моряк.

А на березі зграйки хлопчаків клянчили долар за те, що на ламаній англійській розповідали: "У тій стороні – стриптиз, а там – дівчатка, ресторан, горілка, кокаїн і марихуана". "У них все населення під якимось "допінгом", я такого ніде не бачив", – згадує Валерій.

А в парку Венесуели моряк бачив ігуан, самку і самця більше метра завдовжки, які вільно гуляли, жуючи капустяне листя і позуючи для фотокамер. "Вони були більше котів. Їм пальці в рот не клади", – досі захоплюється побаченим одесит. І зізнається, що під час рейсів в теплі краї моряки частенько купаються у відкритому морі: спускають трап і пірнають у воду. "Правда, спершу потрібно переконатися, що у борту не плаває який-небудь голодний крокодил", – сміється Валерій.

ВДОМА І "ФОНАРІ"

Столиця Нідерландів Амстердам більшого всього вразила нашого моряка своєю архітектурою: старовинні будинки там постійно підтримують у доброму стані, а нові – будують з таких же матеріалів і в такому ж стилі, що і старі. А від кварталу червоних ліхтарів у одесита забавні спогади: "Пішов подивитися на нього вдень, і побачив у вітрині не молодих красунь, а старих бабусь в рюшах і дуже пишних панянок".