Андрій Хрустальов
Подієвий лідер Сьогодні 
Статус кандидата, який напередодні офіційно надав нам Євросоюз – це ще не членство України у ЄС. Цей статус не позначиться на ситуації в Україні. Він вважається другим великим кроком на шляху отримання повноправного вступу до європейської спільноти. Першим кроком була асоціація. Що робити далі?
А далі – проблеми. Передбачено кілька етапів впровадження в Україні європейського законодавства. Перший називається "політичним". Серед рішень, які потрібно ухвалити країні, є одне дуже незручне – доведеться переглянути закон про статус української мови.
Звідки це стало відомо?
Україна ще до рішення про надання їй статусу кандидата в ЄС, мала список з 7 пунктів, які потрібно виконувати. Останній, сьомий пункт – дуже цікавий:
Завершення реформ законодавства щодо національних меншин відповідно до рекомендацій Венеціанської комісії.
Будь-який політик скаже, що це формулювання зовсім не безневинне. Реалізація цього пункту, без сумніву, викличе резонанс гірший за всі ці нісенітниці про гей-уроки в школі, якими лякають українців православні попи, змальовуючи перспективи існування в Європі, що прогнила.
Що ховається за формулюванням? Європейські інститути не схвалюють Закон України "Про забезпечення формування української мови як державної". У нас він більш відомий як "мовний закон". Його також не схвалила Венеціанська комісія.
До чого тут "мовний закон"?
Про "мовний закон" у наведеному формулюванні жодного слова. Та він там однаково "зашитий", оскільки до цього пункту додається перелік "привабливих пропозицій" Ради Європи, що було зроблено ще у грудні 2019 року. Вони тепер є знову актуальними:
- потрібно прибрати з законодавства поділ на мови "просто" національних меншин – та національних меншин, мови яких не є офіційними в ЄС; це стосується не лише "мовного закону", а й закону про освіту;
- скасувати механізм штрафів за порушення норм мовного закону або "принаймні обмежити його лише порушеннями у суспільній сфері щодо крайніх випадків";
- видалити з тексту "мовного закону" статтю 1.6 – про відповідальність за навмисне викривлення української мови в офіційних документах;
- переглянути положення щодо "квоти" для медіа державною мовою;
- але, головне – ухвалити закон про національні меншини, який би погодився з принципами ЄС та поправити усі закони, які б суперечили цьому новому закону. Тобто знову натякають на мовний закон та закон про освіту.
У сумі все це означає, що російській мові в Україні неминуче доведеться надавати якийсь статус – на загальних підставах, як і для інших законів нацменшин. І найімовірніше – ще до закінчення війни з державою-агресором. Усю політику щодо росіян, які живуть в Україні, як і угорців, румунів, кримських татар, євреїв потрібно буде приводити у відповідність до того, як це прийнято в ЄС.
Як це прийнято у ЄС?
Як прийнято в ЄС – це є зафіксованим у Хартії Європейського Союзу про основні права. Текст Хартії оприлюднений на сайті Верховної Ради.
Відповідно до Хартії, нацменшини в ЄС мають такі права:
- створювати власні навчальні заклади; також батьки мають право навчати дітей відповідно до власних переконань (ст. 14, п.3);
- заборонено будь-яку дискримінацію за ознакою належності до національної меншини, зокрема за ознакою мови (ст. 21, п.1);
- Євросоюз поважає мовну різноманітність (ст. 22).
Ще є Рамкова конвенція Ради Європи, прийнята у 1998 році. Вона теж торкається питаннь прав нацменшин.
Відповідно до неї нацменшини мають право створювати медіа, проводити будь-які заходи – виставки, концерти, збори рідною мовою, а в місцях компактного проживання – звертатися до державних органів, відображати інформацію приватного характеру та топографічні назви рідною мовою.
Кінець монополії чи шлях до гармонізації суспільства?
Є ще деякі відмінності підходу в Європи та у нас щодо визначення нацменшин. Для Європи ключове у цьому питанні – мова, а не походження. Якщо українець за походженням вважає рідною російську або угорську, він може домагатися всіх тих пільг, що й росіянин або угорець за походженням.
Це означає, що на ідеї викладання у школах виключно українською можна буде поставити хрест, як і на квотах з мовлення для медіа. Може й невелика втрата.
Українська мова таке легко переживе. Та чи переживуть це українські суперпатріоти, на кшталт Ірини Фаріон чи Лариси Ніцой – це вже питання.
Примітно, що у своєму висновку про "мовний закон" Венеціанська комісія визнає, що це питання в Україні є дуже політизованим. Також комісія визнає, що воно є політизованим не лише всередині України, а й за її межами.
Що ще вимагають від нас європолітики?
Зрозуміло, що "тест на мови" буде для українського суспільства серйознішим за всі попередні. І далеко не останній. Ось що ще потрібно виконати Україні задля вступу до ЄС на першому етапі інтеграції – "політичному":
- відбір суддів Конституційного суду України на основі оцінки їхньої доброчесності та професійних навичок відповідно до рекомендацій Венеціанської комісії;
- завершення перевірки доброчесності кандидатів у члени Вищої ради юстиції та створення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
- посилення боротьби з корупцією шляхом активних та ефективних розслідувань та судових вироків; призначення нового керівника САП; відбір та призначення нового директора НАБУ;
- забезпечення відповідності законодавства про боротьбу з відмиванням грошей до стандартів FATF; ухвалення стратегії реформування всього правоохоронного сектора;
- виконання антиолігархічного закону з метою обмеження надмірного впливу олігархів з огляду на майбутній висновок Венеціанської комісії;
- ухвалення європейського закону про ЗМІ та створення незалежного регулятора ЗМІ.
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми