Гей ви там, нагорі: як в Україні йдуть справи з добросусідством

Раніше дружили і ходили в гості, зараз створюють групи в соцмережах

"Нині ніхто не загляне по-сусідськи на вогник, не розкаже, як справи ... А раніше ми жили, як одна сім'я", – зітхають часом люди похилого віку. Невже і справді традиції добросусідства відмирають, і наші діти не знатимуть, хто живе в квартирі навпроти?

"Сегодня" розпитала людей різних поколінь, якими були і якими стали відносини сусідів. І з'ясувала: традиції не пішли назовсім. Вони просто трансформувалися, як і всі в нашому світі – люди менше ходять в гості, але продовжують активно спілкуватися.

Реклама

Одеса

"Сусідські традиції в Одесі передаються з покоління в покоління", – говорить ресторатор Алла Бєлєнкова. Ми з нею спілкуємося на веранді затишній дачі на Ланжероні – саме на цей пляж моя співрозмовниця любила в дитинстві приїжджати з друзями-сусідами і їх батьками.

"Багато хто дивується, чому я часто беру на море дітей своїх друзів. Це ж, мовляв, така відповідальність! Та тому що в моєму дитинстві на Молдаванці так було прийнято. Йдуть люди на пляж – беруть з собою сусідських дітей. Я обожнювала, коли мене звали за компанію. Ми приходили, сідали на подстилочку, діставався "пляжний набір": биточки, варені яйця, помідори. І я з'їдала все – хоча з батьками зазвичай не спостерігалося такого апетиту! Багато наших сусідів роз'їхалися по світу, але зберегли традиції добросусідства і за кордоном. Їх тягне на батьківщину, вони приїжджають, показують онукам-правнукам двори свого дитинства на Молдаванці – де споконвіку жили биндюжники, чиї будинки вже або знесені, або зовсім розвалилися... І, звичайно, суто одеська традиція – проводжати гостей: цей процес здавався нескінченним! Спершу проводжаєш ти, потім тебе, і так до пізньої ночі!"

До нашої розмови приєднується Дмитро Попов: "Вдень батьки були на роботі, тому у двір зазвичай виходила чиясь бабуся і гучно кликала всіх дітей: "Налітай, пиріжки! "Такі годування були звичайною справою! Взагалі, двори були абсолютно живими організмами. Мужики пили вино і грали в карти, жінки обмінювалися рецептами, дивилися за дітьми. У спальних районах цієї культури вже не існувало".

Реклама

Алла досі дивується, як розуміла її бабусю, яка говорить на ідиші, сусідка – напівгречанка-напівболгарка. "Ми, діти, не розуміли їдишу. А ця сусідка слухала бабусю, відповідала їй по-болгарськи, і у них було повне порозуміння!"

Сусіди підтримували один одного у всьому: влаштувати дитину в інститут, дістати щось по блату, позичити троячку на випивку або четвертак до получки – звичайна справа. Багатьох виручали магазини для ветеранів (чорний одеський гумор охрестив їх "Дякую Гітлеру"): ті, хто пройшов війну, допомагали сусідам дістати "ветеранські" продукти – голландський сир та інші делікатеси.

new_image3_430

Реклама

Одесити. Алла Бєлєнкова і Дмитро Попов шанують традиції. Фото: Архів А. Бєлєнкової

Знамениті спільні столи у дворах збирали по 20-30 осіб. Чужі тут з'являлися рідко. Хоча бували, за словами Алли, виключення: "До моєї прабабусі заходив Мішка Япончик з корешами. Вони сідали великий барбут (стіл в палісаднику, складали на стіл "волини" і пригощалися прабабушкіним домашнім вином. Це була закрита компанія: ніхто не намагався до неї приєднатися.

Зате до скандалів підключалися всі! (Сміється) Підбурювачами оних часто виступали діти. Одразу ж виникали групки, які приймають чиюсь сторону, емоційно і шумно з'ясовували стосунки. Причини скандалів були різні: від "Не робіть мені комплімент, шоб я на вас не образилась" до поділу житлоплощі і звинувачень в зраді (не завжди безпідставних!). Потім все устаканюється, як і в будь-якій сім'ї, і всі продовжували мирно жити далі".

"Молдаванка завжди була просякнута таким собі уркаганським флером, – продовжує розмову Дмитро. – Негласні правила кримінального світу поширювалися на всіх. Забороняється дивитися на чужу жінку, обманювати своїх, вести себе зухвало. Дивишся іноді на гостей Одеси, які закидають ноги на дивани в кафе, і розумієш: в минулі часи по Молдаванці вони б і кроку не пройшли".

"Відносини були людськими і небайдужими – в тій мірі, в якій і повинні бути, – продовжує розмову Алла Бєлєнкова. – Навіть з квартирантами: тоді було прийнято здавати кімнати хлопцям, що приїжджали вчитися до Одеси. Вони завжди і добре слово чули, і на допомогу сусідів могли розраховувати. і, в свою чергу, yгощалі нас продуктами з сіл. Одного разу, через багато років, приїхав узбек, який у нас зупинявся в юності. Ми сиділи і згадували, як дружно жили...

Наш будинок №49 на вул. Б. Хмельницького (колишня Госпітальна) ми називали "49-ий флот з Молдаванки". Наші сусіди по будинку, Шпоріни-Галант, давно живуть в Сан-Франциско, поїхали і інші... Ми стежимо за життям один одного, їздимо в гості, ділимося новинами. Доглядаємо за рідними могилами тих, хто виїхав – за радянських часів в подяку за це екс-сусіди відправляли з Америки посилки з модними штучними шубки. Ми продавали їх по 200 рублів, і це допомагало нам вижити.

Коли наша сусідка, якій під 80 років, написала від руки лист через кордони, я читала і плакала. Цей клаптик папірця нагадав, як приходили перші листи з-за кордону, як ми раділи, коли наші там обгрунтовувалися і робили успіхи. Так закладалися відносини на все життя – і наші діти вчилися у нас дружити, дякувати і цінувати..."

new_image4_362

"49-ий флот з Молдаванки". Сім'я Шпоріних-Галант з колишніми сусідами знову за одним столом. Фото: Архів А. Бєлєнкової

Горою за своїх: обшуки і посилки

"За часів СРСР в Одесі процвітали цеховики. Коли від надійних джерел надходила інформація, що очікується обшук, весь "компромат" або товар розносився по сусідах, – згадує Алла. – І ніхто своїх не видавав! Пам'ятаю, як до нас додому заносили цінні речі, я розуміла, чиє це і чому у нас лежить. І знала, що треба мовчати.

А був випадок, коли цеховик закупив у Москві оптом матеріал. Везти таку партію в поїзді було б самогубством. Щоб не викликати підозр, він відправив все в декількох посилках... сусідам! Звичайно, потім кому шоколадку, кому коньяк привіз. Свої люди!".

Новобудови: створюють viber-групи і вистежують злодіїв

Житлове будівництво в Україні йде повним ходом. У нові квартири вселяються в основному молоді сім'ї. Це нове покоління активне і небайдуже. Сучасні сусіди використовують всі досягнення цивілізації: створюють міські сайти, групи в соціальних мережах і месенджерах. Це зручно і ефективно, а будь-яке питання вирішується колегіально: досить приєднатися до групи – і ти постійно в курсі справ свого будинку або кварталу.

"Незабаром після заселення ми створили Viber-групу нашого будинку, – розповідає мешканка новобудови на вулиці Петра Дегтяренка в Києві Тетяна Верко. – В основному сусіди молоді, працюючі, адекватні. Всі рішення приймаємо спільно, обговорюючи їх в Viber-групі. Самі знайшли консьєржа, скинулися і встановили надійні двері в парадне, домоглися, щоб забудовник поставив огорожу будинку і систему контролю.

Причому багато сусідів допомагали в технічних питаннях безкоштовно. Важливий момент: у багатьох тривають ремонти. Але навіть вдень можна побачити в групі такий діалог: "Хлопці, через 20 хвилин буде працювати дриль протягом години. Заздалегідь приношу свої вибачення". – "Будь ласка, можна хоча б хвилин через 40! Дитина спить". – "Звичайно, почекаємо!".

Допомагають гаджети і швидко реагувати на небезпеки. Помітив хтось підозрілих осіб біля машини – і одразу ж пише в групу: "Власник сірого "ланоса", біля вашої машини крутиться підозрілий тип". А недавно в квартиру, де були люди, намагалися проникнути злодії: відкрили двері відмичкою. Але господиня встигла підбігти і закрити клямку. Про це одразу ж знав весь будинок! Встигли навіть записати номер машини, на якій тікали горе-грабіжники!".

За допомогою месенджерів, за словами жителів новобудов, завжди можна дізнатися у сусідів контакти комунальників, електриків, майстринь манікюру. Мешканці будинку діляться один з одним відгуками про послуги, пропонують продукти з села і підвозять на своєму авто. Деякі кооперуються і оптом замовляють продукти, доставку з будівельних гіпермаркетів. Так що сучасні сусіди – швидше партнери, ніж друзі.

new_image_514

Новобудови. Жителі нових будинків кооперуються через месенджери

Ода комуналці: дружба захлинаючись і Леонтьєв в туалеті

Композитор Володимир Бистряков провів дитинство і юність в багатонаселеній квартирі в Києві.

"Сусідські традиції закладалися в будинках, де були спільні двори, – каже Володимир Юрійович. – Там всі жили однією сім'єю. І радість, і горе – спільні. А веселилися як! У дворі ставилися величезні свіжостругані столи, поруч сарайчик – нетверезих штабелями складати, і кожен виносив їжу, яку міг.

Діти були спільні, перехопити червінець до получки – не проблема, поділитися їжею – свята справа. Ми з мамою часто переїжджали з однієї комуналки в іншу. Було так: спершу вона дружила захлинаючись з усіма сусідами, потім так само захлинаючись з ними сварилася. Стратегії помсти були суворі: дізнавшись, що рано вранці сусід збирається на полювання, мама чатувала на нього біля дверей і голосно бажала: "Ні пуху ні пера, Олексію Івановичу!"

Той чортихався і, будучи людиною забобонною, залишався вдома. Ми, не ризикуючи жити в квартирі, де є "вороги" з рушницями, переїжджали в наступну комуналку. І там все повторювалося точно за тим же сценарієм!

Найцікавіше, що в комуналках часом мешкали люди з різних соціальних верств. У будинку на Десятинній, де я народився, жив колишній царський генерал і екс-комендант Києва, який говорив з дружиною... французькою. А поруч – вчорашні колгоспники, які видавали "тудою-сюдой", "калідор" та інші перли. П'ятірку на опохміл затятий антисеміт Захар Тихонович стріляв у милої єврейської сім'ї, їм же регулярно обридженої. А ті давали – сусід як-ніяк ...

new_image6_242

Комуналка. Пугачова і Кузьмін в гостях у композитора

Племінник багатія Кульженка, знаменитого власника дачі в Пущі-Водиці, щороку робив один трюк: коли мешканці комуналки святкували чийсь день народження, а моя бабуся пекла пиріжки, він нібито ховав в один з них золоту царську монету. У підсумку вона діставалася "чомусь" завжди йому! Але це було весело і кожен раз інтригувало. Коли моїх сусідів питали, чи правда у них в квартирі живе композитор Бистряков, їм подобалося поблажливо так відповідати: "Хто? Вовка?! Та повне г...! Світло в туалеті за собою не вимикає!"

При цьому вони активно просили квиточки на концерти моїх друзів – Валери Леонтьєва, Колі Караченцова та інших. Після 23:00 до мене часто завалювались богемні компанії – суцільні зірки: навіть Алла Пугачова в моїй комуналці на Десятинній бувала! Але сусіди часом не здогадувалися, хто до мене приходить. Одного разу в гості до когось приїхала родичка, пристрасна прихильниця Леонтьєва. Вночі їй закортіло в туалет, а там зайнято.

Стоїть вона в халаті, бігуді, сонна – чекає, бідолаха. Тут двері відкриваються і виходить ... Валерій Леонтьєв! Вона шепоче: "Здрассьте". І сповзає по стінці... "Володя, там жінці погано", – не без задоволення повідомив Валера, повернувшись за дружній стіл. Я дівчину заспокоїв, а через 20 хвилин до моєї кімнаті стояла черга: "Хочемо на Валерку подивитись!" ...

Коли ми заселилися в новий будинок і через рік у багатьох народилися діти, всі вони передружилися. Але того сусідського братства, яким було овіяне моє отроцтво, вже немає... Коли я переїхав в першу окрему квартиру, спочатку кайфував – від незнайомого раннє відчуття приємного самоти на кухні, від відсутності "мавзолейного" черги в туалет. Але з часом відчув, що мені чогось не вистачає ... Моя комуналочка не бажала йти з серця. Кликала туди, де залишилися галасливі кухонні розборки, спільні радощі й прикрощі, вісім дзвінків на дверях...".

new_image5_295

Леонтьєв. З Бистряковим

Ми запитали українців, які у них відносини з сусідами

Ліза Шевченко, м. Київ, журналіст:

- Я живу в хрущовці і скільки себе пам'ятаю, з сусідами ми дружили. Ходили в гості один до одного, мама готувала і носила їжу ветерану дядькові Мілі, няньчила сина Іри з п'ятого поверху, поки та "налагоджувала особисте життя". Ця дружба досі в силі. Щочетверга ми з сусідами граємо в "мафію", а якщо потрібно залишити дитину ненадовго – не проблема: малюки з радістю йдуть до "тітки Світі" або "бабусі Наді". У дворі можна побачити граючих разом онуків тих, хто жив у будинку з самого початку. Вважаю, це дуже важлива традиція, особливо в наш непростий час. У нашій сім'ї є будинок в селі, і там всі сусіди – рідні люди. Може, тому, що в сільській місцевості інакше не вижити. Діляться урожаєм, грибами, рибою...

Але треба і уважити, вислухати людину. Якщо просто взяти частування, сказати "дякую" і закрити двері – не зрозуміють. Городянам така спільність, можливо, не дуже близька. Але нам подобаються ці щирі люди, які звикли жити спільно.

Олег Локтєв, м. Запоріжжя, художник-карикатурист:

- Оскільки я довгий час жив за кордоном, своїх сусідів взагалі не знаю. Вітаємося, не більше того: заводити знайомство за принципом "живемо поруч" бажання немає. Вважаю, що чим менше про тебе знають сусіди, тим краще. Хоча в моєму дитинстві все було інакше. Наш під'їзд був однією великою родиною: вхідні двері не зачинялися, ми, діти, могли пограти в одній квартирі – і тут же піти в іншу. Скрізь тебе пригостять бутербродом з чаєм, приймуть, як свого. Пам'ятаю, що всі свята відзначали дуже весело і дружно. У нас вдома завжди були люди, і ми ходили часто в гості. Не знаю, добре це чи погано, але зараз інший час. Я не сумую за тими відносинами: все йде своєю чергою.

Вікторія Бех, м. Бердянськ, інженер-енергетик:

- Я живу в звичайній п'ятиповерхівці, але особливої дружби з сусідами не вожу. Є пара сімей, з якими можемо і на кухні посидіти-поговорити. Знаю, що влітку деякі кооперуються і свою квартиру здають, живуть у сусідів, а гроші за оренду ділять навпіл. Іноді бабусі біля під'їзду просять роз'яснити інформацію за платіжками (я працюю в секторі енергетики) – ніколи не відмовляю і все пояснюю.

У місті Павлограді, де я виросла, було зовсім по-іншому. Існував кістяк молодих сімей, які були дуже дружні. Пам'ятаю, у нас вдома часто збиралися компанії, грали в шашки, якісь шаради розгадували. Ми, діти, весь час по квартирах одне до одного в гості ходили. Коли дядька Юру, сусіда знизу, перевели працювати до Києва, його сім'ю проводжали всім під'їздом! І хто б не їхав до столиці, зрозуміло, зупинялися у цих людей. Мені шкода, що сусідська дружба сходить нанівець. Це дуже людяні традиції, які виховали в нас кращі риси.

Читайте також:

Реклама на segodnya.ua Реклама
Всі новини
Останні новини
Показати ще
Реклама на segodnya.ua Реклама
Говорить президент України
Більше заяв Зеленського
ЗСУ: головне
Докладніше
Війна в Україні з космосу
Більше новин
🙏 Keep Calm
Допомога під час війни
Більше новин
Хроніка обстрілів
Більше про це
У пошуках роботи
Знайти своє місце!
🏠 Квартирне питання
Новини нерухомості
🚘 Актуалка для автовласників
Що ще нового?
"Разом нас багато"
Нас не подолати
⚽ Фан-сектор
Вболівай за футбол!
Be in Techno Trends
Слідкуй за новинами
⭐ Срачi прибули
Більше скандалів
🔮 Прогнози та гороскопи
Що ще кажуть зірки?
Герої не вмирають!

Позивний “Депутат”... Сергій Компанієць - старшина роти 93-ї окремої механізованої бригади “Холодний Яр”. Воював на передовій з 2014 року. Хлопці називали 47-річного старшину батьком, бо він допомагав і вчив кожного. Загинув у бою під Ізюмом, прикриваючи побратимів. Його 16-річний син пішов вчитись у військовий коледж…

Історія героя
статистика
Курс криптовалюти сьогодні

Валюта

Ціна, usd

Bitcoin (BTC)

65376.52

Bitcoin Cash (BCH)

415.33

Binance Coin (BNB)

594.22

Ethereum (ETH)

3386

Litecoin (LTC)

77.32

ЗАПРАВКИ
Паливо сьогодні
95+
95
ДП
ГАЗ
56,97
56,54
49,56
27,55
57,01
54,51
52,01
24,98
57,36
56,30
52,66
25,59
58,79
56,99
55,09
27,48
59,00
57,00
51,90
26,23
61,88
59,41
55,49
27,66
61,99
59,99
55,99
27,97
61,99
59,99
55,99
27,98
62,99
60,99
56,99
27,98
-
53,05
49,75
25,27
Наша економіка
5 головних цифр
1
Споживча інфляція Споживча інфляція
18%
2
Облікова ставка Облікова ставка
25%
3
Офіційний курс євро Офіційний курс євро
29,7 грн
4
Офіційний курс долара Офіційний курс долара
29,25 грн
5
Міжнародні резерви Міжнародні резерви
$22,8 млрд
Знати більше💡
Валюта
Курс гривні сьогодні

Валюта

Ціна (грн)

Долар США ($)

40.69

Євро (€)

43.89

"Ми з України"
Наш плейлист

PROBASS ∆ HARDI

"Доброго вечора"

PROBASS ∆ HARDI

Макс Барських

"Буде весна"

Макс Барських

Олександр Пономарьов

"Україна переможе"

Олександр Пономарьов

Антитіла

"Топити за своє"

Антитіла

ТНМК и Kozak System

"Мамо"

ТНМК и Kozak System
Співаймо разом!

Натискаючи на кнопку «Прийняти» або продовжуючи користуватися сайтом, ви погоджуєтеся з правилами використання файлів cookie.

Прийняти