Наша відповідь Індіані Джонсу: інтерв'ю з автором перших україномовних наукових робіт з писемності індіанців майя

- Юрію, розкажіть: як школяр з волинського містечка захопився майя?

- Основну роль зіграли книги. В СРСР випускалося багато якісної науково-популярної літератури, в тому числі українською мовою. Хороші переклади публікувалося в журналі "Всесвіт". Але початок поклали книги популяризатора історії Войтеха Замаровського. Читав усе, що написано про Єгипет, цікавився Шумером. Навіть виготовив декілька копій шумерських глиняних табличок для шкільного кабінету історії. Сам знаєш: дитина швидко втрачає інтерес до справи, коли не бачить якогось швидкого продовження, нової інтриги. Для мене такою інтригою стала післямова до однієї з книг того ж Замаровського. Там він перераховує стародавні цивілізації, крім долини Нілу і Межиріччя. У тому числі і цивілізації Південної і Центральної Америки. Почав шукати, що можна ще почитати. Буквально порвала книга "Невмирущі знаки" Паоли Утевської видавництва "Веселка". Розкішна дитяча книга про всі системи писемності на Землі. І там була окрема глава, присвячена майя. Зараз мені все частіше приходить думка написати для нинішніх дітей щось схоже на те, що я читав хлопчиськом.

- Якщо судити про вашу роботу по фото в соцмережах, у вас не професія, а суцільна пригода. Як в реальності все виглядає?

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

- Для початку скажу, що спеціалізуюся на писемності майя. В даний час я співробітник проектів "Вівтар де Сакріфісіос" (Гватемала), Проекту каталогізації та консервації археологічної спадщини Паленке (Мексика), Ієрогліфічної бази даних майя (США). В рамках цих проектів займаюся документацією текстів. Все, що написали майя, збереглося здебільшого на кераміці або камені. Для того, щоб в подальшому вивчати писемність, всі її зразки потрібно промальовувати і оцифрувати. Так, частина моєї роботи проходить в польових умовах. Там займаюся фотозйомкою об'єктів і знахідок. Доводиться робити величезну кількість фото кожного об'єкта під різними кутами, з різним освітленням. Тільки так потім можна отримати хороше промальовування символів. Але в основному цілими днями проводимо в запорошених сховищах або лабораторіях.

Знахідка. Польові дослідження на півострові Юкатан. Фото: Paganel.tv

- Це небезпечно – працювати в джунглях?

- Так як всюди. В експедиційних роботах важливо не зариватися з місцевими. Там люди теж люблять випити, позадиратися до приїжджих. Тим більше, що білий завжди розглядається як ходячий гаманець, з якого можна що-небудь отримати. Коли люди працюють на розкопках, то ставиться стаціонарний табір з електрикою, душем, туалетами. Є штатний медик з необхідними медикаментами. Умови цілком комфортні.

Що стосується тропічних хвороб, то робляться необхідні щеплення. І, як скрізь у тропіках, потрібно дотримуватися елементарної гігієни. А так – малоймовірно, щоб вас з'їв ягуар, але змія вкусити може, хоча ймовірність теж невелика. Просто потрібно поводитися обачно. Одним словом, сучасні польові дослідження ніяк не порівняти з тим, що довелося пережити першовідкривачам міст майя в XIX ст.

- Де берете предмети, з якими працюєте?

- По-перше, археологічні розкопки. По-друге – архіви і музеї. У Британському музеї зібрано колосальну кількість гіпсових зліпків об'єктів із стародавніх міст – Тікаля Копана, Паленке. Це копії монументів майя кінця XIX ст. Цінність їх у тому, що оригінали втрачені, знищені. Нарешті, є багато приватних колекцій.

Портрет. Панель з музею в Пфальці (Німеччина). Фото: з архіву Ю. Полюховича

- Приватні колекціонери йдуть на співпрацю з вченими?

- Є колекції, власники яких не допускають до них нікого. Однак більшість приватних колекціонерів у США і Мексиці йдуть на контакт. Нерідко це заможні і впливові люди, розумні і освічені. Головне завдання – правильно побудувати з ними діалог. Адже як часто буває: колекція дістається людині у спадок від батька, а то і діда. І нового власника цікавить – що ж в ній такого? Серед відомих колекціонерів зустрічаються просто унікальні люди. Наприклад, Жиллет Гріффін – один з найвідоміших колекціонерів мистецтва майя, меценат, засновник музею майя в Прінстоні. Він, до речі, був знайомий з Альбертом Ейнштейном, який теж працював в Прінстонському університеті. Навіть в кабінеті у Гріффіна стояло крісло – подарунок великого фізика.

Запам'яталася така історія. Одного разу ми копалися в сховищі колекціонера. Раптом Жиллет привернув мій інтерес до однієї штучки і спокійно так говорить: "Юра, якщо тобі так сподобалася ця ваза – візьми її на кілька тижнів додому. Попрацюєш з нею. Потім повернеш". А вартість цього артефакту доходила до півмільйона доларів! Але Жиллет був такий відкритий і радий, що його колекція комусь потрібна, що спокійно йшов на такі вчинки. І таких випадків чимало. Але час таких людей йде.

Арт-дилери кажуть, що в США дві третини колекціонерів, які цікавляться давньою Америкою, вже в дуже похилому віці або пішли з життя. Це не означає, що інтерес до історії вичерпався. Просто люди розуміють, що більшість знахідок на ринку – робота "чорних археологів", грабіжників, і за покупку таких речей можна отримати проблеми з законом. Захист культурної та історичної спадщини в США, Мексиці і Гватемалі добре поставлений. Нещодавно в Лос-Анджелесі конфіскували велику партію різьблених монументів майя. Потім повернули в Гватемалу.

В цілому помітно, що крок за кроком формується нова етика. Купувати і колекціонувати награбоване стає непристойним.

- Як ви працюєте з ієрогліфами? Які технології використовуються?

- Раніше робота велася на кальці, яка накладалася на поверхню з малюнками і написами. Можете уявити, наскільки складно було так працювати в жаркому і вологому кліматі.

Зараз використовуються графічні планшети. Спочатку фотографуємо об'єкт, потім по фото робимо промальовування. Проте вміння малювати все так само високо цінується в нашій професії. Парадоксально, але серед сучасних археологів дуже мало малювальників. Вони чудово володіють іншими вміннями, а ось малювання їм не дано. Мені пощастило: я можу малювати, і це вміння мене постійно виручає. До речі, археологи кінця XIX століття просто зобов'язані були бути художниками.

Зараз в археології все ширше застосовується 3D-сканування. Так створюється об'ємне зображення знахідки. Використовувати спеціальний, громіздкий сканер не дуже зручно, адже цю дуже дорогу штуковину потрібно ще тягати по лісах. Але зараз з'явився і зовсім інший підхід. Спеціальна програма обробляє величезну кількість зображень, зроблених навіть камерою-мильницею або смартфоном з різних точок, під різним кутом і освітленням. І потім малює 3D-модель об'єкта. Така програма коштує недорого, і її може дозволити собі будь-який археологічний проект.

Мексика. Фреска з ієрогліфами з Паленке. Фото: з архіву Ю. Полюховича

- Ви знаєте про майя чи не найбільше в Україні... Чим вас "чіпляє" ця цивілізація?

- Захоплююся їх мистецтвом і каліграфією. Їх могла створити тільки талановита нація. Один ієрогліф може мати десятки варіантів. Сидиш, дивишся на нього і думаєш: "Якою ж треба було бути творчою людиною, щоб так майстерно ускладнювати все, а не йти по шляху спрощення". Коли тримаєш якусь вазу для шоколаду або кубок з жадеїту, деколи складно повірити, що всі ці лінії і закарлючки створені розумом і руками людини. Світ майя потрібно пізнавати очима. Можна годинами розповідати, але краще побачити і зрозуміти. Тому в планах – привезти в Україну виставку мистецтва майя.

- Мій інтерес до майя спровокував фільм "Апокаліпто" Мела Гібсона. Ваша думка як фахівця?

- Якщо відключити мозок вченого, фільм хороший. Тепер поговоримо про історичну достовірність. Я помітив цікаву річ. Декорації робили кілька груп людей. Одна група впоралася на відмінно (наприклад, сцена жертвопринесення на вершині піраміди). Так, плюмажі зроблені з пір'я фазана і папуги ара, хоча майя використовували пір'я птаха кетцаль. Але хто ж сьогодні дозволить навіть заради кіно обскубувати рідкісний вид птахів, які, до того ж, є символом держави Гватемали? А взагалі багато проколів. Наприклад, серед акторів індіанців майя – одиниці. Архітектура зібрана з різних епох і різних царств. До речі, Гібсон перед зйомками два тижні жив у таборі археологів, а після зйомок виділив їм солідний грант на їх роботу.

Артефакт. Різьблений кам'яний диск

- Ви часто стаєте гідом для людей, які цікавляться регіоном та історією майя. Розкажіть трохи про це.

- Є таке явище, як смарт-туризм. Йдеться про людей, яким цікаві стародавні цивілізації на більш докладному рівні, ніж розповідає звичайний гід. Крім того, смарт-туризм багато публічних осіб вибирають як статусну річ. Вони готові платити за таку можливість чималі гроші. Так, у нас склалася невелика міжнародна команда, яка організовує такі поїздки. Адже ми, крім організаційних здібностей, контактів в регіоні, володіємо ще науковими знаннями. За рік приймаємо кілька десятків людей. Я спеціалізуюся на країнах колишнього СРСР. Клієнти з пострадянського простору дуже цікавляться майя. Воно і зрозуміло – вони виросли на тих же героях, книгах і фільмах, що і ми з тобою: Індіана Джонс, Джек Лондон, Жюль Верн... Середній вік таких туристів – 35-40 років. А ось з США приїжджають люди похилого – 65-70 років. Американців молодше 60 у мене точно не було. І ще в ході таких турів іноді проводжу майстер-класи по писемності майя. Є й такі, хто хотів би навчитися малювати їх ієрогліфи.

Українська майяністика

В СРСР склалася сильна школа фахівців з прадавніх цивілізацій Америки. Найвідоміший для широких кіл її представник – Юрій Кнорозов. Він одним з перших розшифрував писемність цього народу. Кнорозов, його колеги та послідовники дали хороший імпульс.

В Україні радянська школа американістів теж не згасла, тому Юрій не один такий в Україні. "Плідно працює знавець древніх індіанських цивілізацій Віктор Талах, – каже Полюхович. – Він, до речі, перекладач зі староіспанської мови і останнім часом переводить історичні хроніки XVI-XVII ст. Ще один мій колега – Максим Стюфляєв – автор відмінної аналітики, що присвячена чварам і розборкам між царями майя. Є ще Олена Бут. Вона нещодавно закінчила університет, але вже працювала в археологічному проекті на острові Косумель в Мексиці. Ось така у нас невелика когорта майяністів. Крім того, є колеги, які займаються інками. Одним словом, в нашій країні ситуація з дослідженнями давньої американської історії виглядає непогано".

Біографія майя: розквіт і забуття

В кінці XV ст., коли Колумб перетнув Атлантику, відкритий ним континент населяли численні народи на різних стадіях розвитку. Здебільшого далі примітивного землеробства вони ще не просунулися, і тільки у віддалених один від одного областях іспанці зіткнулися з цивілізаціями, які нехай і поступалися за рівнем європейській, але були розвиненими. Перша, створена інками, перебувала в Андах, на території сучасних Болівії і Перу. Друга область займала Мезоамерику (історико-культурна область від Центральної Мексики до Гондурасу і Нікарагуа).

У рік прибуття Колумба (1492 р.) в цих регіонах проживало майже 2/3 населення Америки, хоча вони займали близько 6% площі континенту.

Якщо велика частина аборигенів перебувала на первісному рівні, то в Мезоамериці вже в I тис. до н. е. відбувся перехід від первіснообщинного ладу до ранньокласового. Місцеві народи стали найбільш розвиненими в тодішній Америці.

Історія. Такий вигляд мала робота археологів в кінці XIX століття

На початку XVI ст. іспанці дісталися до півострова Юкатан, заселеного народом майя. Там вони побачили великі міста, які разюче відрізнялися від убогих сіл, які вони до того зустрічали на островах Карибського моря.

У центрі міст майя височіли рукотворні платформи і піраміди. Їх насипали з суміші землі і щебеню, облицьовували тесаним каменем. На плоских вершинах знаходилися храми.

Палаци аристократії представляли собою багатокімнатні ансамблі на невисоких платформах, що оточували внутрішні дворики. Ще один обов'язковий для кожного міста вид будівель – майданчики для ритуальної гри в м'яч. Простолюдини жили в хатинах з дерева і глини, критих пальмовим листям. Власне кажучи, селяни майя живуть так донині.

Перші розкопки палаців майя

Цивілізація індіанців досягла багато чого в астрономії, медицині. Але вони не знали таких досягнень народів Старого Світу, як колесо (хоча вже є знахідки іграшок з коліщатками), гончарний круг і обробка металів (лікарі оперували інструментами з вулканічного скла), не знали в'ючних тварин.

Міфологія майя виявилася заплутаною, ритуали виглядали шокуюче жорстокими – хоча з висоти нашого часу і не скажеш, що, скажімо, спалення живих єретиків в Європі – більш гуманний акт, ніж виривання серця у живої людини, що практикувалося індіанськими жерцями.

Майя – єдиний народ Америки, який створив свою писемність. У храмах і палацах були бібліотеки з рукописів. На жаль, переважна їх більшість знищена в ході насильницької християнізації. Тоді ж були страчені більшість жерців, що були носіями знань. Міста спорожніли, заросли лісом. З розвинутої цивілізації майя за кілька десятиліть перетворилися на пересічних селян.

Кам'яна стела в місті Копан