Марія Николаєнко
Редактор Влада Сьогодні 
Президент Росії Володимир Путін помилився і розрахунках, і його чекає доля останнього російського царя. Росіяни вірять у свою велику місію, а Україна може стати східноєвропейським тигром. Війна швидко веде Україну до мети, ми вперше за тридцять років незалежності маємо ефективну державу.
Про це і не тільки історик Ярослав Грицак розповів в інтерв’ю ведучій Наташі Влащенко на YouTube-каналі "Україна 24".
Про ідею Папи спільного хреста для України й Росії
Ціла доктрина виникла, щоб показати, що війни можуть бути справедливі й християнин може брати в руки зброю. Ватикан поступово відходить від цього. І Папа хоче стояти над ворожими сторонами, бути таким голубом миру, не засуджувати ні ту, ні іншу сторону, а спробувати їх поєднати. Це морально невиправдано. Це не має християнської підстави. Найкраще тут сказав Мирослав Маринович: це два різні хрести — український і російський. Український — це хрест жертви, а російський — це хрест народу, який мусить зробити своє покаяння.
Хто стоїть за Путіним
Це війна Путіна в тому сенсі, що ключове рішення — Путіна. В іншому сенсі це не є війна Путіна, бо Росія сильно підтримує Путіна. І перед тим підтримувала. Росія дуже хотіла приходу до влади такого Путіна після Горбачова — Єльцина. Є багато підтверджень цього у соціологічних опитуваннях. Тож за Путіним стоїть "колективний Путін". Це дуже важливо, ми це знаємо. А крім того, за колективним Путіним стоїть колективна російська історія, яка весь час повторюється і викидає наверх таких, як Ленін, Сталін чи Іван Грозний.
Путін втрачає лице
Я не можу порівнювати Путіна ні з Олександром ІІІ, ні з Миколою І, ні з Миколою ІІ. Вони не були кадебістами. Це дуже важливо. Але що доля Миколи ІІ його чекає — це дуже правдоподібно. Росія "колапсне". Ми не знаємо коли, але колапс стається з однієї деталі — раптом все це валиться. Тут це буде нагадувати долю Миколи ІІ, долю всіх тиранів, які побудували таку систему й зазнали краху, бо втратили лице перед своїми підданими. Тому що ключове питання — "втратили лице". Навіть із погляду історії, довго тримається той, хто війни виграє. Як тільки війни починають програвати, це одразу колапсує. Тому головним фактором для нас є українська армія.
Чому Путін наважився на пряму агресію
Це профнепридатність. Що довше людина при владі, то менш розумні рішення приймає. 22 роки — це забагато. Влада паморочить голову. Другий момент — треба розуміти, коли почалася ця війна. Війна почалася після Казахстану, а перед тим була Білорусь, а перед тим Сирія, і це дало відчуття Путіну, що він все може. Ці перемоги дали йому відчуття, що Захід дуже слабкий. Що тепер він може завдати останнього удару по Європі, по Заходу і нарешті покаже всім "кузькіну мать" — свою силу.
Місце Путіна серед диктаторів
І Гітлер, і Сталін були ідеологічними людьми. У Путіна цього немає. І Гітлер, і Сталін ставили якісь певні "-ізми": комунізм, фашизм, це все була якась така теорія. Тут нічого такого немає. Таке страшне розмите, бо тут є все. Така солянка, всього накинуто. Є велика спокуса ставити Путіна поруч із Гітлером і Сталіним, але це означає робити йому надто велику послугу. Він недотягує. Не в тому сенсі, що він кращий. Він мерзенніша фігура. Гітлер і Сталін були постатями, мали якийсь масштаб, а тут масштаб малесенький. Невідомо що, щось таке з комплексом меншовартості.
Про загадкову російську душу
Вглибині Росії, вглибині російської душі величезний комплекс меншовартості. Тому що вони перемогли Наполеона чи Гітлера, але не стали жити краще, як французи чи німці. І завжди виникає почуття: чому, чому ми гірші? Це почуття "гіршості" заміщає компенсація: ми насправді не гірші — ми інакші. І наше завдання — рятувати світ, тому ми згідні на будь-що, на бідність, на тирана, на будь-що інше, тільки щоб ми показалися світу великими й "пухнастими". Це те, що притаманно російській культурі. Оце бажання бути великими, оце бажання бути на колінах, принижуватися й разом з тим вважати себе центром світу.
Наші відчуття, що в Росії буде бунт через погані умови життя, не працює. Росіяни згодні на такі погані умови, тільки щоб відчувати себе великими, і Путін надає ці відчуття. Пропаганда дає їм ці відчуття. Замість того, щоб бути нормальною Росією, вони хочуть бути великою Руссю.
Як з’явився у російській пропаганді Бандера
Якби Бандери не було, його б треба було вигадати. Російська пропаганда мусить когось мати, хто втілює українську незалежність, причому незалежність в найбільш екстремальному вигляді. Ще до того, як був Радянський Союз, цю роль виконував Мазепа в російській пропаганді. У довоєнну добу цю роль виконував Петлюра. Оскільки ні Мазепа, ні Петлюра не дожили до Другої світової війни, треба було знайти когось, хто б цю роль виконував. І тут Бандера на це ідеально накидався. Важливе й існування бандерівців, вони борються не з українцями, а з бандерівцями. Це та стара формула, про яку колись Норман Дейвіс сказав: українці є росіянами, коли роблять щось добре, і тільки українцями, коли роблять щось погане. Тому Вернадський чи навіть Шевченко можуть бути росіянами в російській пропаганді. А Бандера — це завжди українець.
Яке майбутнє нас чекає
Те, як ми живемо зараз, це є результат змін у світі останні двісті років. Те, що ми стали жити краще, — це все зміни економічні й політичні. Але головне зміни не економічні, а політичні. Політичні — означає те, що мають відбутися певні політичні реформи, розділення влади, створення незалежної світової системи й таке інше. Росії це ніколи не вдавалося. Росія двісті років пробує, їй не вдається, тому вона завжди є символом країни-невдахи. Україні це вдається. І ми вже перед війною зайшли далеко на цьому шляху. Війна доводить нас швидко до мети, тому що ми дивимося, як нині функціонує держава, але ми вперше за тридцять років незалежності маємо ефективну державу.
Нам важливо це зберегти. Якщо це збережеться, Україна буде за декілька років таким собі східноєвропейським тигром. Це буде її статус. Україна буде таким лідером регіону, як Польща. Якщо ми будемо союзниками, це цілком змінить геополітику. Я бачу Україну дуже сильною.
Читайте також:
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми