Неіснуючі міста під грифом "таємно": чому в Україні забули про армійців

"Військових мономіст у країні немає", – кажуть воєначальники. Йдеться про закриті, засекречені серед лісів. Зараз їх нібито не існує, але там ще живуть люди.

Про це повідомляють новини "Сьогодні".

Без газу, тепла та води

Городок у Житомирській області – це місто-фантом, якого немає на карті. В УРСР у відгородженому від світу лісі жили багатше, ніж в інших містах навколо. Діти, які закінчували місцеву школу, ставали випускниками Московської загальноосвітньої №130.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Щойно військове містечко у лісі стало цивільним, за документами "переїхало" до Житомирської області. Але "совєтщина" звідси не вивітрилася досі, бо з 70-х капітальних ремонтів не було.

"Газу немає, електрика стара. Люди просто виживають. Коли згадуєш, що тут було... Звісно, земля і небо", – розповідає мешканка Городка Ніна.

Нині ж у Городку немає ані стоматолога, ані навіть перукаря. Добре, що продукти є де купити.

"Минуло вже більш як пів століття. І вкласти щось радикальне для того, щоб змінити цю систему, на жаль, можливості немає. І впирається все у фінансування", – пояснює інспектор із благоустрою Городецької МТГ В'ячеслав Гавлицький.

Чому не фінансується?

Грошей не дає армія, бо військових моноцентрів, кажуть, не існує.

"У Збройних силах України військових мономіст немає", – сказав начальник Управління по зв'язках з громадськістю ЗСУ Богдан Сеник.

Чия це відповідальність?

Відповісти мають міністерства освіти, оборони, економіки та соцполітики. У високих кабінетах мають знайти гроші на перенавчання безробітних, – пояснює Сергій Кравченко, експерт із зайнятості населення.

"Сьогодні провалено сферу підвищення кваліфікації, перенавчання дорослого населення. Вона сьогодні взагалі не працює. Тому що не можуть домовитись у державних установах", – сказав він.

Хто врятує?

Поки що в міністерствах не можуть визначитися, що робити з людьми з військових мономіст, рятувальну стратегію пропонує бізнес.

"Ми готові ділитися досвідом. Ми пройшли цей шлях уже у чотирьох громадах. Разом розробили програми. Це дорожні карти. Ми розуміємо, що можна побудувати, які можливості там є, враховуючи місцеву економіку, і які кошти треба залучити для того, щоб ці бізнеси почали працювати, – зауважила Тетяна Оверіна, виконавчий директор ДТЕК Енерго.

"Я не кричатиму!"

Майор запасу Євген – підприємець уже 17 років. Свого часу від влади допомоги не чекав, виживати вчилися вдвох із дружиною.

"На ринок брав її з собою, говорив кричати "товстолобик гривня тридцять шість". Вона "я не кричатиму!" Говорив "кричи, блін!", – розповів майор запасу Євген Сальський.

Нове життя мономіста

Зараз у майора чотири магазини у Чорноморському під Одесою. Усі, хто носив форму, перевчилися жити цивільним життям. Мало хто повірить, що тут був такий же "городок", як у житомирських лісах. А в будинку культури навіть жили безхатченки.

"Нічого не робилося, щури бігали скажені. Усе з нуля робили", – сказала мешканка Чорноморського Ольга Страхова.

Колишні армійці перейшли з рядів у цивільне життя. Почали самостійно залучати підприємців, шукали та пропонували інвесторів. Нині на громаду у 10 тисяч осіб – бюджет у 117 млн ​​грн. Тепер тут є де розвиватись дітям. А замість старих іржавих труб місто обгородили новенькі огорожі. На варті – і колишні військові.