Війна може закінчитися за лічені дні – як швидко зупинити вторгнення Росії

Як може вирішитись криза в Україні

Війна з окупантом входить у нову стадію, як і випливало з нашого попереднього аналізу подій. Почалися затяжні бої, посилилися обстріли. Вогонь по українських містах може стати ще жорсткішим і руйнівнішим. Проте шанси України вистояти все вищі. А 2 березня з'явилася надія, що війна завершиться за кілька днів.

Путін змінив тактику

Примха божевільного кремлівського узурпатора – захопити Україну до 28 лютого – провалилася. Його танки зустріли напалмом, а не квітами. "Чемні" "зелені чоловічки" нічого до пуття не змогли окупувати. Точкові удари не паралізували військову інфраструктуру: Україна, як виявилося, повністю готова до такого повороту подій.

Як ми й прогнозували, Путін змінив тактику:

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

• Ракети тепер відкрито б'ють по житлових кварталах, центральних площах великих міст.
• Сухопутні підрозділи – танкісти, мотострільці – стріляють по вікнах житлових будинків, щоб звідти не кидали "коктейлі Молотова", або "бандерівське смузі", як у нас кажуть. Так було, наприклад, 1 березня у Бородянці Київської області.
• Бункерному дідові стало наплювати на кількість жертв серед мирного населення, він більше не хоче подобатися – а лише лякати та тероризувати, домагаючись покірності.

Учасникам масових акцій під носом окупанта слід виявляти обережність. Це зовсім не нова тактика – її Росія неодноразово застосовувала там, куди лізла встановлювати свої порядки.

Центр Харкова після обстрілу 1 березня

Чим може відповісти Україна?

Думаєте, все докладно аналізуватимемо? Ні! Зазначимо два моменти:

• Війська можуть йти із зайнятих позицій, а потім повертатися. Це частина тактики, обраної ЗСУ. І це нормально. Тому не треба хапатися за серце через повідомлення, що війська окупанта в Херсоні. Зранку вони у Херсоні, а надвечір їх там немає.
• Тактика, обрана ЗСУ, перевірена боями 1-2 березня. Вона дає хороші результати.

На жаль, у нас немає повного захисту від бомбових ударів по містах, від ракетного обстрілу. Цей захист недостатній. За тиждень з початку війни (до речі, пройшов рівно тиждень) ворог випустив по українських містах та військових об'єктах 180-400 ракет (за різними оцінками).

Тут потрібні терпіння і стійкість. Бомбосховища можуть захистити, хоча проводити час у таких умовах – жахлива перспектива.

Але ж у нас з'явилася надія на диво. Війна може закінчитися за лічені дні.

Знищена ворожа техніка на вулицях Бучі, Київська область

Заворушення в Росії

У попередньому розборі військової ситуації, який публікував сайт "Сьогодні", ми відзначали: коли стало зрозуміло, що швидке захоплення України провалилося, нас мав чекати перепочинок. Путіну був потрібний план Б, оскільки початковий план нічого не дав.

Головне питання було в тому, скільки займе цей перепочинок – кілька годин чи кілька днів.

Якби він тривав кілька годин, це означало б, що план Б у Путіна був готовий заздалегідь. І незважаючи на те, що швидке завоювання України в нього не вийшло, він знає, що робити далі.

Але активізувалися росіяни більш ніж через добу – по обіді 1 березня. Це означало, що план Б писали буквально на коліні.

Також це означало, що Путіну довелося витратити якийсь час, щоб припинити суперечки у своєму оточенні та втихомирити кремлівські еліти. Були такі суперечки чи ні?

З російських ЗМІ ми багато чого дізнатися не можемо. Вони всі під ковпаком. Але дещо довідуємося. Ось чудова цитата з прокремлівського медіа "Комсомольская правда":

"Депутат Держдуми РФ Султан Хамзаєв заявив, що всіх незгодних із рішенням президента Росії Володимира Путіна про проведення спеціальної воєнної операції в Україні слід звільняти з державної служби", – пише "Комсомольская правда".

Тут ось що чудове: виявляється, на державній службі в Росії є незгодні з війною в Україні. І це не одна людина, а ймовірно, системна проблема.

Мединський та його ручна горила

Дмитро Козак, який почав вести переговори із Зеленським щодо Донбасу, одразу як той переміг на виборах, мабуть, від українського напряму відсторонений. А з ним і доктрина "денацифікації". Те, що російські солдати йшли в Україну, думаючи, що рятують українців від міфічних нацистів, мабуть, було частиною концепції, розробленої за участю Козака.

Тепер на зміну Козаку прийшов ексміністр культури РФ Володимир Мединський. Його характеризують як своєрідну і скандальну людину, а також ортодоксального послідовника Путіна. Мединський найбільше запам'ятався жорсткими конфліктами з російськими діячами культури у період, коли керував відповідним міністерством.

Поява Януковича в Мінську – це, ймовірно, справа рук Мединського. І ймовірно, це частина нової "української доктрини".

Путін несподівано призначив Володимира Мединського своїм помічником. Передбачається, що він займатиметься "українським питанням"

У новій доктрині вже немає жодних нацистів і, відповідно, денацифікації. А є хаос, анархія та некерована ситуація, бо після 2014 року не було жодної легітимної влади, яку народ покірно слухався б. "Останній легітимний" відіграє роль ручної горили Мединського. Януковича, мабуть, хочуть перевезти в Україну і коронувати на сходняку, що імітує вибори.

Але Мединський у першому раунді переговорів видавався дуже розгубленим. Це спільний стан російських еліт за останні тижні. Легендарне засідання Ради безпеки РФ про визнання "ЛДНР", де кремлівські керівники тряслися, заїкалися і підлабузнювалися перед бункерним дідом – найкраща ілюстрація цього.

Хто може зламати ситуацію всередині Росії?

Всі ці мединський, наришкіни, патрушеви, лаврови надзвичайно незадоволені ситуацією. Їхні діти ВЧИЛИСЯ за кордоном, у Європі у них БУЛА нерухомість, у закордонних банках БУЛИ вклади. Тепер це в минулому. Але такі люди ніколи не зламають ситуацію. Вони не мають реальних важелів впливу на Путіна. Від їхнього задоволення чи невдоволення нічого не залежить.

Немає жодної надії на російське громадянське суспільство. Росіяни, звісно, розлючені падінням рубля, закриттям кордонів, обмеженням імпорту побутової техніки та автомобілів. Скажемо прямо: багато росіян проти війни з Україною. Але вони звикли бути незадоволеними мовчки. Мітинги та демонстрації ситуацію не змінять.

Україну може врятувати бунт російських військових. Військові також люди, вони розуміють більше, ніж здається.

Вони бачать увесь цей жах на власні очі – бомбардування міст, жертви серед мирного населення, героїчний опір цілого народу, загибель своїх солдатів та офіцерів, гори спаленої техніки. І як не крути, але у свідомості офіцерів, особливо тих, що навчався у своїх академіях за часів СРСР, а це кістяк керівництва армії, українці – братерський народ. Все, що відбувається, їм складно перетравити.

Дуже можливо, що армія РФ на межі бунту. Є неперевірена інформація, що вказує на це.

Що зараз відбувається в Одесі?

Відомо таке: вранці 2 березня в територіальні води України біля Одеси увійшов великий десантний корабель флоту Росії. До обіду цих кораблів було вже п'ять.

Очікувалося, що з цих кораблів буде спроба десанту морської піхоти. Також повідомляли, що один із БДК підбитий українськими ракетами. Він пішов у нейтральні води (Міноборони не підтвердило в коментарі "Сьогодні" факт враження нашою ракетою корабля супротивника).

До вечора 2 березня десант із кораблів так і не був висаджений. За даними джерела "Сьогодні" в силових структурах, на кораблях, можливо, почався бунт: десантура відмовляється висаджуватися в Одесі.

Також, за даними джерела, кораблі, можливо, ведуть переговори з залишками групи танкістів і мотострільців, розбитої 1 березня біля Миколаєва. Пропонують вантажитися та повертатися в Росію.

Інше високопоставлене джерело "Сьогодні" повідомило, що припускає можливість бунту, хоча вірогідної інформації щодо цього не має.

Бунт там чи ні, але цілком зрозуміло, що заворушення в армії РФ можуть кардинально зламати ситуацію. Також ясно, що бунт чи бунти можуть розпочатися найближчими днями: солдати голодні, погано екіпіровані, моральний дух низький, вони все частіше здаються в полон, багато вбитих та поранених.

Російські окупанти здаються в полон

Із записів діалогів з полоненими зрозуміло, що ніхто не розуміє, навіщо потрапив до України і якої мети має досягти. Усі вражені втратами та абсурдністю ситуації.

Тепер українські активісти багато зусиль витрачають на те, щоб достукатися до російської громадськості: розповісти правду про війну в Україні, встановити контакт, налагодити діалог.

Ймовірно, потрібний діалог з армією та іншими російськими силовиками. Цільова аудиторія – офіцери, а не рядові. Цілком імовірно, що такий діалог встановити не буде складно. Морально багато хто вже готовий.

Влада Путіна зараз тримається саме на силових структурах. Їхня непокора, навіть окремі такі випадки, призведе до швидкого закінчення агресії. І може бути кінцем правління бункерного діда, який усіх добряче дістав. Може, це і є головна надія України на те, що війні незабаром настане кінець.